Нова порція хоку

Вчора, як і завжди несподівано, написалось декілька нових хоку.

Крилатість душі –
щедрий Божий Дарунок.
Заслужіть його!

Іскорки щастя
часто самі ж губимо
дорогами життя.

Відчуття душі
спорідненої – щастя!
Отримаймо це!




Який хороший сьогодні день!..

Вчора я відважилась записати на відео власне прочитання свого вірша. Вночі його все-таки розмістила на своїй сторінці у Facebook. Сьогодні цілий день від різних людей приймаю приємні коментарі. Якщо чесно, то аж такого не очікувала. На цю хвилину 63 людини поставили свій лайк, 6 поширило відео, 11 коментарів та 317 переглядів. А ще отримала 4 схвальних відгуки у приватних повідомленнях, три з них – від поетів. Петро Сорока написав так: “Пані Оксано! Прослухав тричі. Дуже гарні, проникливі вірші, а прочитання просто геніальне. Голос, у якому вся душа, весь безмір любові й ніжності, краси і тривоги, бо життя минуще. А душі хочеться вічності. Дякую!..” А ось коментар від поетеси Віри Лахути: “Прослухала вірш…такий ніжний голос…прекрасні слова…дякую за насолоду!.. не покидайте лиш цього… дав Бог дар – розігрівайте, і лиш вперед. Люди прагнуть справжнього слова, а Вам даром дано – віддавайте!!!”

А ще надворі сніг прикрасив усе навколо. Якось так гарно і в природі, і на душі! Та це ж сьогодні День друзів! Я рада, що їх маю! А сьогоднішнє спілкування в мережі, по телефону додало яскравих барв у моє життя! Як добре, що є з ким поговорити і є про що поговорити!


Дарувати радість – у радість!

Вчора зі своїми 10-класниками готувала сюрприз для Хрістоса Оздамірова, який виїжджає до Польщі на постійне місце проживання (мама забирає усю сім’ю). Ми зробили йому невеличкі подарунки: об’ємну листівку “На згадку”, фотомиті шкільного життя та картинку пензля Наталі Павлівни. На уроці знову використали елементи квесту (люблю цю форму роботи, і діти люблять). Коли урок наближався до завершення, запропонувала дітям знайти наступне завдання для підсумку уроку. Як і сподівалась, саме Хрістос найшвидше зорієнтувався за підказками “маршрутного листа” знайти завдання, хоча ми так і хотіли зробити. Треба було бачити той момент, коли він розгорнув папку… Ми раді, що подарували людині радість. Він, до речі, придбав три орфографічних словники для школи, кожен з яких підписав (хотів залишити хорошу згадку про себе). Радість подарували Хрістосу – й самі її отримали. Діти почувалися піднесено (про себе вже навіть мовчу). Справді: дарувати радість – у радість!


Дякую Тобі, Боже, за все…

Дякую Тобі, Боже, за чудові новини сьогоднішнього дня! Перша із них – хороший результат моєї Настуні Скасків на контрольній роботі з української мови і літератури (І тур обласного етапу МАН). Це дає змогу взяти участь у ІІ турі – захисті власної наукової роботи. А друга новина – ще гарніша! Вперше наша конкурсна робота змогла пройти на заключний, ІV етап, Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості (номінація “Література”). У Києві читатимуть її, довідаються про нашу школу, про те, що в ній є талановиті до літературної творчості школярі. Це приємно! І це ще раз доказує, що наполеглива і послідовна праця дає хороші результати. Звичайно, мріємо про відзнаку й на заключному етапі. Дуже цього прагнемо!!!

Дякую Тобі, Боже, за все!.. Дякую і тобі, мій янголе, за те, що завжди вселяв мені віру в мої сили, допомагав-переконував, заставляв підвищити самооцінку; вважав мене своєю розумницею, був підтримкою та опорою разом із нашим сином. Дякую тобі, мій янголе, за те, що не покидаєш мене у цей нелегкий період мого земного життя, надихаєш на творчість, за яку “хапаюсь”, як за соломину. Дякую за те, що не даєш мені опускати руки, заставляєш пізнавати щось нове, отримувати від цього хороші результати і задоволення від них. Дякую тобі за те, що не даєш мені перетворитись в нецікаву сірість. Дякую за все…


Роздуми про…

Вчора Настуня Скасків писала контрольну вже на ІІ етапі МАН. Вийшла задоволена. Сподіваємось, що вона добре справилась із завданнями, і зможемо пройти ще й захист самої роботи 17 лютого. Чекаючи під дверима кабінету (з їх групи нікого не випускали під час контрольної, на відміну від інших), читала книжечку Петра Сороки “Маленькі секрети щастя і успіху”. “Усі релігії світу стверджують, що людина наділена безсмертною душею. Ми тимчасові на цій землі, але після Великого Переходу будемо жити вічно. Отже, одразу ж запам’ятаємо: смерті немає – є Великий Перехід”, – пише він у розповіді “Душа”. А ось те, що я хотіла десь прочитати, бо сама це відчуваю: “Коли зустрічаються дві половинки тієї душі, які мають зустрітися на землі, то любов здебільшого спалахує з першого погляду. Це як удар блискавки.
Варто знати, що на землі сходяться ті душі, які повинні зійтися. Деякі теологи (богослови) стверджують: єднаються дві половинки однієї душі…
Великий містик минулого Свідеборг писав, що родинні зв’язки на небесах між батьками і дітьми поступово послаблюються і рвуться, але ніколи не рвуться між чоловіком і жінкою. Більше того: двоє стають одним. Як це, побачимо після Великого Переходу”,- пише у своїй книжечці автор.
Чим більше минає часу нашої з Васильком розлуки, тим частіше у пам’яті з’являються яскраві спогади нашого спільного життя (пам’ятаю навіть найменші деталі). Тим сильнішими стають мої почуття до нього. Цього, мабуть, не дано зрозуміти тим, хто дає свої поради, які, чесно кажучи, мені не потрібні. Більше того – я не хочу слухати щось подібне. Мабуть, я з тих людей, які, одружившись, не потребують нікого іншого, окрім своєї другої половинки. І якщо після 40 дня Василькового Великого Переходу я відчула пустоту в душі (люди казали, що стане легше, а я ледь з розуму не зійшла саме після 40 дня, коли його душі біля мене не стало), то відчуття злиття душ відновилось на другому році. Та все рівно ця цілісна душа болить від відчуття розлуки. І я розумію, що боліти вона не перестане, тому звикла до цього болю. Не хочу, щоб мене жаліли. Мені це не потрібно. Василько вважав мене сильною, тому – сильна!.. Живі квіти на могилі в усі пори року символізують наші живі почуття. Саме так я зараз відчуваю…


Ура! Процес пішов!

Сьогодні Вірочка Кулян скинула мені написану нею прозову роботу. Я прочитала її на одному диханні! Мені сподобалось її образне мовлення, мислення, логіка викладу, несподівана кінцівка. Так, помилок є багато. Над цим треба ще працювати. Але мені здається, що вона має літературне обдарування. Рада, що запропонувала їй спробувати щось написати. Рада, що вона охоче погодилась. У понеділок підкоригуємо роботу і вишлемо на конкурс. Ура! Процес пішов!!!


Прийшло підтвердження

Вчора написала запитання організаторам Міжнародного конкурсу для вчителів про те, чи отримали мої матеріали, бо підтвердження про це не було. Сьогодні прийшла відповідь. Ось тепер можна чекати результатів. Прийшло також повідомлення Насті Гордєєвій про те, що її робота надійшла на конкурс есе “Я – європеєць”. До кінця наступного тижня постараємось ще в одному або й у двох конкурсах взяти участь. Здається, кількох дітей “заразила вірусом творчості”. Це добре!


Надіслала роботу на конкурс

Все! Встигла! Вчора пропав Інтернет, тому не змогла надіслати свій конспект уроку на Міжнародний конкурс. Дякувати Богу, сьогодні змогла це зробити, бо завтра вже останній день прийому заявок та матеріалів. Ось тепер вже є якась надія, що хтось це прочитає, довідається про моє рідне село, яке я дуже люблю; про його талановитих людей минулого; про мою школу, в якій працюю тридцять перший рік. Довідаються про те, що активні вчителі є не лише у містах, але й у селах; у них також є певний досвід, є чим ділитися з іншими. Я дуже сподіваюсь, що припаде до душі наш з Андрійком відеофільм про Степана Будного. До речі, саме ця робота надихнула мене взяти участь у конкурсі. Я рада, що ще одна вчителька школи дослухалась до моїх прохань і взяла участь у цьому ж конкурс в іншій номінації. А може, ще хтось зрозумів, що це потрібно, насамперед, самому педагогу, якщо він хоче розвиватися. Відчуватиму задоволення, якщо ще хтось це зрозуміє і не буде прикриватися фразою: “Немає часу”. Його (часу) ніколи немає, але він знаходиться, коли є велике бажання.

Рада, що мої слова на педраді про необхідність брати участь у різних конкурсах, надсилати публікації до фахових видань додали якогось азарту ще одному члену педагогічної ради. Вона знайшла конкурс для своєї доньки. Може, зрухається щось тут?

Сучасний педагог не може займати очікувальної позиції, а у період змін – тим паче!!!