Отримала подяку

Моя-подякаОтримала подяку від молодіжного журналу “Я, студент” за участь у Всеукраїнському конкурсі патріотичної поезії . Разом із нею надіслали 5-ий номер цього журналу, на літературній сторінці якого вміщено 8 творів семи авторів. Серед них – і моя поезія “Я вірю…” Приємно, що на заголовок замітки про конкурс взяли перший рядок мого вірша – “Я вірю: Україна переможе!” У виданні сказано: “Журнал “Я, студент” підбиває підсумки Всеукраїнського конкурсу патріотичної поезії. Дякуємо усім учасникам, які надіслали нам до редакції свої вірші. Своєю творчістю ви вкотре довели, що українцям справді небайдужа доля рідної країни. Найкращі доробки, як ми й обіцяли, публікуємо на сторінках журналу…”
І я дякую за те, що мій вірш не залишився поза увагою. Він у січні 2015 року був опублікований у районній газеті “Воля”, а в травні – у  журналі “Я, студент”.


Сітки готові

Закінчила сьогодні дві сітки (кікімори), які розпочали плести ще з дітьми. Повинен сьогодні приїхати волонтер з Тернополя і забрати їх. Маю ще заготовку на одну сітку. Капішон вже готовий, розпочинаю її плести.


Хочу самостійно створити сайт у хмарі

Вирішила самостійно створити свій сайт. Маю блог (вчителя української мови і літератури), а треба ще сайт заступника директора з навчально-виховної роботи. Вчора переглядала шаблони, але швидкість Інтернету була дуже поганою, тому не змогла нічого обрати. Мені подобається шаблон нашого шкільного сайту, мого блогу. Хочу щось подібне знайти. Якщо не зможу сама, то прокунсультуюсь в Андрійка або в Лілі Михайлівни (методиста інформатики райметодкабінету).


Опановую хмарні технології

Хмарні технологіїНа шкільному сайті Андрійко створив  рубрику “Накази” (сторінка ІНФО), але я не знала, як їх закидати, робити активними. Хотіла відкривати, клікнувши на назві. Вчора вирішила спробувати. Закинула потрібний матеріал на диск Google, зробила посилання – і МЕНІ ВДАЛОСЯ! Немає нічого складного! Коли хочеш чогось навчитися, треба вчитися, треба пробувати робити! УРА! УРА! УРА! Мені подобається пізнавати щось нове. Дарма, що за спиною купа років – я їх не відчуваю!


Повідомлення із Facebook

Терміново збирають кошти, щоб врятувати життя цій дівчині!!! 

Фото Елены Одинокой.
Фото Елены Одинокой.
ТЕРМІНОВО! Врятуємо НАСТЮ!

Шановні Теребовлянці, краяни, земляки та просто добрі люди!

Ваша допомога потрібна дуже хорошій дівчинці НАСТІ КРУПИК на термінове лікування в Ізраїлі (діагноз – неходжкінська Т-клітинна лімфобластна лімфома). Красуня, золота медалістка, у 17 років уже автор книги, ця дівчина цього року лише закінчила школу… Вона єдина опора своєї матері, яка все життя виховує Настю самотужки. Для лікування Насті необхідна непідйомна для її матері сума – 100 000$. Навіть найменша сума грошей, яку ви можете пожертвувати на лікування Насті, допоможе врятувати їй життя! Давайте не будемо байдужими і допоможемо Насті всі разом!

Карта Приват Банку
4149 4978 4334 7057.
Мати – Світлана Іванівна Мельник.

Я щойно переслала зібрані 350 гривень на цю картку. Звичайно, ми мало зібрали, бо всі вже у відпустках. Але кожен небайдужий тепер може це зробити самостійно.


ВІДПУСТКА!

УРА! Я перший день у відпустці! Яке приємне відчуття блаженства! Я не люблю спеки – і день сьогодні освіжився дощем! Може, ввімкнути телевізор? Може, війна закінчилася?.. На жаль, ні…


Несподівана приємна новина

У квітні 2015 року я надіслала свого вірша “Я вірю” на один із конкурсів (випадково натрапила в Інтернеті). 9 червня мені надійшло ось це повідомлення: “Доброго дня!
Ваш вірш було відібрано для публікації.
Надішліть, будь ласка, свою повну поштову адресу, щоб ми могли вислати вам примірник журналу та подяку за участь у конкурсі.
Дякую, чекаємо!” Я, звичайно, надіслала свою адресу і тепер чекаю.

 


Дорогесенька гостя

Вчора приїхала моя люба племінниця. Не була у нас аж 2 роки. Яке щастя було пригорнути милу дівчинку! Найдорожчу мою росіяночку. Моя Лєруся (Валерія) з нетерпінням чекала, коли приїде до нас, на Україну. Вона любить тут гостювати. Думаю, ніхто їй не зможе вбити в голову ті нісенітниці, які звучать у їхніх ефірах. Адже тітонька- “бандерівка” безмежно любить свою російську племінницю! Я з нею розмовляю українською, вона зі мною – російською – і ми чудово розуміємо одна одну!