Сьогоднішня рибалка

Їздила сьогодні  на рибалку в Підгайці з чоловіком та його друзями (один із них сьогодні їде знову на війну).  Через грозу не виїхали, як планували. Народу було дуже багато – ніде примоститися. Але знайшли невеличке місце. Якщо чесно, то я отримую задоволення вже від того, що сиджу і дивлюсь на поплавок, який стрибає по хвилях (сьогодні був вітер). Не зловила жодної рибини, але чудово відпочила! Поїду ще обов’язково!!!


Уже жнива!

Сьогодні майже цілий день провела в полі. Чекали комбайна, щоб вимолотити ячмінь. Мені подобається ця пора, коли достиглі пшенично-ячмінні поля виспівують свою колосисту пісню . Вітерець-диригент допомагає творити чарівну мелодію рідного поля. Серед подібних ланів народилось “Intermezzo” Михайла Коцюбинського. Я, як і він, чула, як “бренькнула… срібна струна цвіркуна”. Мені, як і йому, дуже цікаво, як жайворонки творять свої пісні: “Як вони оте роблять..? Б’ють дзьобами в золото сонця? Грають на його проміннях, наче на струнах? Сіють пісню на дрібне сито і засівають нею поля?”


Люблю працювати на городі

Коли працюю на городі, часто згадую слова матері О.Довженка: “Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає з землі всяка рослиночка, ото мені радість”. От і мені також у радість садити, доглядати, плекати, щоб на стіл можна було подати усе домашнє; щоб і собі було, і можна було поділитися з батьками, із солдатами, завдяки яким я маю змогу вирощувати і городину, і квіти…


Приємне відкриття

Вчора побачила фото шкільного соловейка (я його так називаю) Андрійка Липка із двома хлопцями з “Тріоди”.  Як мені подобається цей гурт! Я за них вболівала ще на “Х-факторі”. По-перше, вони з Тернополя. По-друге, чудово співають. По-третє, популяризують українську пісню. Нещодавно повернулися з Америки, де були на гастролях разом із Ніною Матвієнко. А тут бачу: наш Андрійко з ними! Знайшла відео із Зарваниці (не дуже добрий звук), де вони виконували пісні. Мені ду-у-уже подобається їх спів!YouTube Preview Image



Нові здобутки

Моя вишиванка, яка брала участь у конкурсі

Сьогодні завершився фотоконкурс вишиванок. Взяти у ньому участь мене спонукала Іринка Скасків (голова ради нашої школи). Я надіслала фото 6 липня, коли уже розпочалось голосування. Сама проголосувала за дівчину у вишитому її мамою платті. Думала, що вже не зможу взяти участь у конкурсі.  Близько обіду 8 липня побачила, що моє фото уже є (на 27 місці). У перший день прорвалася до 10-тки. Закріпилася на 10 місці. Наступного дня курсувала між 8, 9, 10-им. Переглядів було досить багато, але, на жаль, не всі зрозуміли, як потрібно голосувати. Дехто вважав, що лайкнути під фото – означає проголосувати. Але все ж таки вдалось вийти на 5 місце. Я і задоволена, і не задоволена результатом. Чому? Із 82 учасників 5 місце, погодьтесь, пристойний результат. Але він міг бути кращим. Мені не соромно за свою вишиванку. Я її найбільше люблю з-поміж тих, які маю у своєму гардеробі. Вважаю, що організатори даного конкурсу недобре продумали його від самого початку. Мабуть, потрібно було його проводити у 2 етапи: І – голосування, як і було, ІІ-журі повинно було б реально оцінити вишиванки. А так зрозуміло, що перемагають ті, в кого активніші друзі у соцмережах. Образливо за свою вишиванку, коли бачиш вишиванки переможців.


Наводила порядок у кімнаті-музеї народознавства

Вийшла на роботу, щоб навести порядок у шкільній кімнаті-музеї народознавства “Спадщина”, бо робили у ній невеликий ремонт. Чоловік почіпав стенди на свої місця, а я приводила усе до пристойного вигляду. Звичайно, ще у серпні або після прощі в липні потрібно фарбувати вікна, двері, мити і пастувати паркет, але ми звикли, що і під час ремонтів усе має бути на своєму місці. Я би сказала: безлад повинен бути впорядкованим. Це жарт, але у ньому є доля правди. Квіти залишила на підлозі – так вони менш пересихають, ніж на вікнах.


Фотоконкурс вишиванок

Учасники гри Соняшник-7-8-класи

У Тернополі проходить фотоконкурс вишиванок. Ось це фото бере участь у ньому. Я послухала Скасків Ірину Богданівну і подала 6 липня заявку. У цей час уже йшло голосування. Лише сьогодні моє фото розпочало участь у даному конкурсі, який триватиме до 10 липня. Прошу проголосувати за мою вишиванку. Я думаю, що вона того варта. Дякую усім, хто додасть свої голоси, щоб я могла піднятись у рейтингу.



Отримала диплом

Сьогодні отримала диплом учасника Всеукраїнського конкурсу уроків “18.05. Право на пам’ять”, в якому взяла участь у кінці квітня. Він проводився Центром громадської просвіти “Альменда” за підтримки Громадської ініціативи “Крим SOS” та Міністерства освіти і науки України (голова оргкомітету Валентина Потапова). На конкурс було подано 102 роботи. До другого етапу відібрали 73. Я пройшла перший етап, а другого не здолала (не встигла зробити все, що планувала), але рада, що взяла участь у даному конкурсі.