Здійснили задумане

Сьогодні ми із  членами  НПК “Тризубець” здійснили піший похід до села Налужжя. Ще у вересні планували відвідати могилу Андрія Мазура, який 03 серпня помер у госпіталі від отриманих ран. Вдалося здійснити задумане аж сьогодні. Діти написали листа родині, вклали до конверта 500 гривень. Вдома нікого не застали. Добре, що вийшла сусідка, якій передали своє послання. На невеликому цвинтарі одразу ж побачили потрібну могилу. Помолились, засвітили жовто-блакитні лампадки…

День був таким золотим! Сонце аж припікало, хоча в затінку на траві видно було ранковий приморозок. Ми відкрили для себе, ідучи польовою дорогою, чудові краєвиди. Не могли не сфотографуватися. Воістину – чарівна наша українська земля! За неї, рідну, віддали життя наші патріоти-захисники. Пам’ятаймо їх, молімось за них і живімо по совісті!


Ось як тепер виглядає наш перший поверх

Мені дуже подобається те, як нам вдалося оформити перший поверх навчального корпусу. Заходиш – і зразу стає зрозуміло, що тут навчаються молодші школярі. І затишно стало, і цікаво, і дітям подобається, а дорослим – ще більше…


Кращий тенор італійської опери з України

4db870c8ac5eadb84e889e05d718e23d

А хто в світі любить нерідних дітей? Саме ці слова улюбленого романсу «Дивлюсь я на небо» Сталін забороняв виконувати й друкувати. Не позаздриш долі сироти, а тим більше бездержавній нації-сироті. От сьогодні, до слова, день народження видатного українського співака, про унікальний тенор-контральтіно якого знає вся Європа. Співака, який вирвався з Росії і навіть на запрошення царя не повернувся (кажуть, перший неповерненець) і про якого в Україні навіть гугл «не шарить».
22 жовтня 1810 р у с. Вороніж біля Глухова на Сумщині народився Микола Карбаченський; Корбаченський; сценічне псевдо — Nicola Ivanoff). Родина була небагатою, але співучою: Микола з братом співали змалку в Глухівській співацькій школі, потім десятирічного хлопця взяли до придворної співацької капели в Петербурзі, яка складалася тільки з українців. Він отримав музичну освіту у самого Дмитра Бортнянського. А коли відбулася мутація голосу, над ніжним і дзвінким тенором 17-літнього Миколи працював викладач вокалу – 21-річний Михайло Глинка. Саме тоді Глинка збирався на лікування за кордон, разом із батьком він умовив нерішучого, скромного українця поїхати на два роки на безкоштовне стажування до Європи. (більше…)


Чудовий день!

Семінар відбувся. Ура! Ура! Ура!!! Мені сподобалось! Отримала величезне задоволення під час проведення практикуму із заступниками з навчально-виховної роботи. Я їм чесно зізналася, що навіть не очікувала такої активності. Довго думала, які саме вправи обрати, щоб людям було цікаво, щоб вони, працюючи, відпочили. Думаю, що вдалося, бо їхні обличчя світилися привітністю, очі виблискували іскорками доброти, а на вустах сяяли щирі посмішки. Я рада, що ми усі змогли подарувати нашим гостям приємні хвилини під час перебування у нашому закладі. І хоча напередодні семінару було, як і завжди, багато ситуацій, які на мить вибивали із колії (поламаний кольоровий принтер, відсутній Інтернет, коли він вкрай необхідний та ін.), нам все вдалося.


Оформлення коридору на завершальному етапі

Завтра завершимо оформлення нашого коридору, де навчаються молодші школярі. Мені подобається те, як він перетворюється. Але найголовніше, що це подобається самим дітям!


Зустріч із прекрасним

Сьогодні була в Теребовлі, отримала замовлені в інтернет-магазині підручники для 8 класу (поглиблене вивчення української мови). Також забігла до районної бібліотеки, бо Марія Ворончак підготувала мені заготовки на кікімори. Отримала я 5 сіток та аж 17 мішків, щоб було з чого їх плести. Яким же було моє здивування, коли побачила виставку картин-ілюзій Олега Шупляка!Одна робота із Шевченкіани Я вже писала на своєму блозі про те, як відкрила цього митця з Тернопільщини для себе, як писала йому запрошення на зустріч у нашій школі, про його відповідь. Я в захопленні від його картин! Олега Шупляка називають українським Сальвадором. Придбала набір поштівок із репродукціями окремих його картин, зарядилась позитивом від спілкування з його мистецтвом та з працівником бібіліотеки Надією Степанівною Хомою, яка провела для мене екскурсію.


Розмова із демобілізованим воїном

Сьогодні близько години мала змогу поспілкуватися із Анатолієм Цісиком, який демобілізувався із армії. Дуже рада, що він працює у нашому колективі інженером з охорони праці. Знаю його ще з того часу, коли був дитиною, оскільки наші бабусі (моя, на жаль, уже покійна) товаришували, жили по сусідству на тихій затишній вуличці Струсова. І ось тепер цей чоловік повернувся з війни. Чи думав він колись, що доведеться воювати? У дитинстві грались у війну, але воювати по-справжньому… Розглядали велику кількість світлин, зроблених із бойовими побратимами. Є чимало кумедних фото. Веселі, життєрадісні наші захисники. Хай Бог допоможе, щоб ця проклята війна скоріше закінчилася. “Хай мир настане сьогодні!” – так ми з моїми восьмикласниками (маю лише один клас) завжди закінчуємо звернення перед спільною щоденною молитвою на першому уроці.


Приємно отримувати хороші новини

На адресу закладу прийшов вітальний лист від деканату історичного факультету Тернопільського педагогічного університету. Окрім привітань із професійним святом, нам висловили подяку за грунтовні знання та шляхетне виховання нашого випускника Півторака Ярослава Миколайовича – студента цього факультету. Ми часто чуємо усні подяки за наших випускників, а письмову отримали вперше. Дуже приємно, бо такі випускники створюють позитивний імідж навчальному закладу, який їх випустив. Було б дуже добре, якби усі вузи практикували такий взаємозв’язок.


Свідоцтво отримала

Сьогодні отримала свідоцтво про курси підвищення кваліфікації – гора з плечей звалилася! Приїхала до школи на ІІІ благодійний ярмарок. Сьогодні знову багато всього смачного накупляла в кожного класу. Завтра підіб’ємо касу, зібрану за три ярмарки. Порадимось із дітьми, яким чином будемо використовувати ці благодійні кошти.


Взяла участь в акції “Квіти – Герою”

Я дуже рада, що взяла участь в акції “Квіти – Герою”, яку провели сьогодні в Києві активісти. Вони придбали на зібрані кошти квіти в горщиках, лампадки та ін., привели в порядок місця загибелі Героїв Небесної сотні. Я не могла бути там, але свій грошовий внесок зробила – і цьому дуже рада. Також можу повідомити про те, що мій виграш 500 грн. надісланий на картку Романа Павлишина, який разом із Лілією Мусіхіною постійно допомагає нашим захисникам. Нижче подається звіт киянки Анастасії Ніколаєвої, на картку якої я перекинула 200 грн.  (більше…)