Чотири місяці – як цілий вік…

Сьогодні 30 число. Чотири місяці (122 дні) розлуки. Здається, що минула ціла вічність. Я перестала відчувати плинність часу. Він наче зупинився. У моєму житті так завжди бувало, коли ми були у розлуці з моїм коханим. Але раніше все було по-іншому: ми писали листи, через певний проміжок часу зустрічалися. Коли це відбувалося – час знову починав стрімко летіти. “Ось так і життя пролітає”, – не раз говорили ми. Та не думали, що так швидко воно пролетить. Не думали, не хотіли, бо обіцяли любити  один одного вічно.

Ходила до сповіді.  Священик сказав, що мій чоловік все рівно зі мною. Він і зараз піклується про мене, про нашого синочка, про усю родину, вимолюючи Божої Ласки. Я також себе цим тішила, а тут стороння людина (це був не наш отець) озвучила мої думки. Значить, так воно і є. Адже смертним є тіло, а душа – безсмертна. Тому потрібно жити, молитись за душу коханого чоловіка; заслужити, коли прийде мій час, бути з ним разом, щоб дотримати даної нами обітниці. 

Чотири місяці – як цілий вік –
Без милого неначе час спинився.
І так було й колись, було завжди…
Тепер в душі моїй розлуки біль назавжди поселився.

Живемо зараз в різних ми світах,
Та наші душі розлучить ніхто не зможе.
Я  знаю, що ми будемо разом,
Бо в цьому, вірю, нам Всевишній допоможе.


Телефонна розмова

Прочитала на офіційному сайті “Тріоди” повідомлення про вихід першого диска. Одразу ж замовила собі, а потім написала ще до Андрійка Липка. А він зателефонував. Поспілкувалися, як завжди, щиро. Хороша дитина. Ще один успішний учень. Рада за нього. Хоче приїхати до школи, бо дуже скучив. Це тішить. Мабуть, ми на правильному шляху, якщо випускників тягне до рідної школи. Приїжджай, Андрійку. Ми завжди раді бачити своїх вихованців.


Подарунок школі від випускника

Сергій привіз подарунок для школиСьогодні приїжджав Сергійко Колодецький. Він привіз до школи умивальники та сушки для рук. Сконтактувалися через соціальну мережу “Однокласники”. Підтримував мене в моєму горі. Це ще один мій друг серед учнів. Був із донечкою та дружиною. Він має свою фірму в Польщі. Видно, що щасливий у шлюбі та в житті. Приємно бачити своїх учнів успішними. Ще приємнішим є те, що не забувають школи, яка дала їм путівку в життя. Хай у твоєму, Сергійку, житті все буде лише добре і відмінно.


Поезія – це завжди неповторність…

Зі святом поезії!


Бажаю усім щастя!

Щастя.
Якось ішли шляхом три підлітки, а за ними – хлопченя дошкільного віку.
Йшли-йшли і раптом бачать – яма. А в тій ямі дивна кругла істота сидить.
– Ти хто? – питають її.
– Я ваше Щастя. Чого ви найбільше бажаєте?
Один хлопець каже:
– Хочу бути в школі відмінником.
– Хай буде по-твоєму, – відповідає Щастя й подає щоденник з п’ятірками.
Другий каже:
– Хочу багато грошей мати.
– І це можливо, – відповідає Щастя й подає повний гаманець.
– А я сильним хочу бути! – каже третій.
– Теж допоможу, – відповідає Щастя й подає йому гантелі.
Щастя– А тобі що, малюче? – питає найменшого. – Зроблю все, чого побажаєш.
– Ти… якщо й далі будеш сидіти в ямі, то застудишся? Давай руку, я тебе витягну!
Розсміялося Щастя, вибралося з ями й слідом за хлопченям покотилось.






Інтелектуально-розважальні ігри “Віват, інтелект!”

Сьогодні у школі проведено дві інтелектуально-розважальні гри, присвячені Тарасові Шевченку. Також учні 8, 5 та 6 класів створили колажі, присвячені Кобзареві.