Водила автомобіль

Сьогодні була на першому практичному занятті в автошколі. Добре, що в суботу і в неділю Назарик трохи підучив мене, щоб мала хоч зелене поняття. Інструктор сказав, що навіть дуже добре, як для першого разу. Їздила на Лучку і в Теребовлю. Завтра – на теоретичне заняття. Там і запишусь на водіння.



Заняття у школі водіїв

Я відважилась! Сьогодні була на першому занятті у школі водіїв. У книжці швидше орієнтувалася від молоді, яка, мабуть, туди й не заглядала. Я ніколи не зазубрюю напам’ять визначень, а тут, бачу, запитують їх також. Думаю, що це для підготовки до тестів. Сьогодні знайшла цікаве тестування і вже пройшла декілька варіантів. Щось трохи пам’ятаю ще зі школи, адже я маю посвідчення тракториста-машиніста ІІІ класу. Якби послухала свого чоловіка, який завжди хотів мене навчити водити автомобіль, то зараз не починала б із нуля. Але він мені завжди допомагав, допоможе й зараз (я про це знаю). Васильку, я навчусь. Я зможу!



Василькова мрія здійснилась

Мій чоловік дуже хотів розшукати свою троєрідну сестру Катю з Канади. Ми три роки тому написали листа і передали нашому знайомому, який їхав до Америки. Він відправив листа, але відповіді не отримали. Але мій Василько завжди вірив, що наші стосунки з цією родиною налагодяться. А перед Зеленими Святами мені на ФБ прийшли пропозиції долучитися у друзі від Соломії Остапик та Катерини Шепертицької. О Боже! Та це ж Василькова сестра, яку він розшукував! А потім ще й Ангеліна Остапик запропонувала дружбу.

А сьогодні ми зустрілися. Які вони хороші! І Катя, і чоловік її Юра, і їх милі донечки! Чудові люди! Були в мого Василька на могилі, на могилі баби Теклі. Потім поїхали до Струсова, показали костел, церкви, наш інтернат. Їм дуже все сподобалося. Цілий день чекали на їхній приїзд, аж втомилися, але зустріч була дуже теплою і приємною.

Я рада, що Василькова мрія здійснилася. І ще більше рада, що Катя озвучила те, що я відчуваю – мій коханий чоловік завжди зі мною. Це справді так. По-іншому бути не може!