У мене нова картина!

А я сьогодні вже почепила нову картину – роботу Наталі Павлівни! Мені аж дивно: я не люблю осені, а осіння тематика в картинах мені до душі. Так-так. Це знову осінь- яскрава, сонячна, динамічна… Мені дуже-дуже подобається! З нетерпінням чекаю наступної картини!




Нова картина

Наша модульна картина - перша модульна картина Наталі ПавлівниСьогодні ми з Назариком розмістили нове творіння Наталі Павлівни. Це її перша модульна картина. І вона уже наша! Нам дуже подобається!!! Рада, що замовила і придбала її. Рада, що авторка дуже швидко розвивається й удосконалює свою майстерність (малює лише півтора року). У її майстерні сохне ще одне моє полотно. А я вже визначилася із наступним замовленням. Мені подобаються її роботи!!!Наша модульна картина - перша модульна картина Наталі Павлівни



Успішно провели турнір

Вчора, 18.02.2017р., провели у школі VІІІ районний турнір з волейболу на кубок ім. В.Денеки. Ще один потужний захід, після якого відчувається втома і задоволення одночасно. Спілкувалась із дітьми. Їм сподобалось. Це добре, бо ж заради них все й робиться. Дуже занепали духом наші хлопці, бо здобули ІІІ місце, а прагнули першого. Але усі відмітили, що вони – дуже сильна команда. Однак у житті трапляється (і, до речі, дуже часто), що не вдається зробити так, як хочеш. Потрібно навчитися не падати духом. Для нас ви, хлоп’ята, все рівно є найкращими, бо ви – наші.


Освідчення

Сьогоднішні освідченняСьогоднішнє освідчення у кабінеті української мови. Вкотре пересвідчилась у мудрості Григорія Сковороди, який сказав: “Коли хочу, щоб мене любили, я перший люблю”. Перед першим уроком написала на дошці своє освідчення. А потім прочитала відповідь. Приємно!


Побувала у Зарваниці

Сьогодні побувала у Зарваниці, щоб доторкнутися до Нерукотворного образу Ісуса Христа, котрий вчора привезли з Ватикану. Я не планувала цієї поїздки. Все сталося само собою. У школі мені запропонувала практичний психолог Михальчук Людмила Миколаївна поїхати з невеликою групою працівників. І хоча сьогодні планувала відвідати цікавий шкільний захід, послухати чудовий спів та живу гру на альті, це була та пропозиція, від якої я не могла відмовитись. Скажу чесно: у мене дорогою до Зарваниці було якесь роздвоєння, але поверталася я з відчуттям зцілення. Ось і зараз, пишучи цей пост, у душі якийсь дивний спокій (і це мені подобається, бо за останні 470 днів такого відчуття в мене не було). Сподіваюсь, що Господь допоможе врешті-решт відчути рівновагу, яку втратила. Дякую своїм колегам, з якими змогла сьогодні відвідати це святе місце, підлікувати свою душу.


Замість ювілейного святкування – Служба Божа

8 лютого… Як згадує мама, така ж холодна і багатосніжна зима, як і 50 років тому. І знову середа, як і 8 лютого 1967 року, коли мій чоловік появився на світ. Ще два роки тому цього дня, за доброю традицією, зійшлися рідні. Ми вітали мого Василька, а він завжди наголошував, що ми святкуємо ще й мої іменини (6 лютого). Цього року також зібралась частина найближчих людей, але…  на заупокійну Службу Божу. Гарячого кольору 8 троянд ми з сином принесли на могилу, засвітили 8 лампадок…


Нас познайомила війна

У дитинстві я дуже любила читати книжки про війну, про героїзм захисників. Тоді я ніколи навіть не припускала думки, що війна на моїй рідній Україні може стати реальністю. Ніколи не думала, що писатиму листи солдатам на фронт. Але це сталося… Пишу… А сьогодні мені телефонувала дружина одного із таких бійців, до якого потрапив мій лист ще у 2014 році. Ігор Миколайович (так звуть цього солдата) приїхав до нашої школи 01 лютого 2017 року. Йому сподобалось у нас. Саме тому телефонувала його дружина Лариса. Дякувала за гостинний теплий прийом її чоловіка; за добру справу, яку ми робимо; за подарунки на згадку про наше Тернопілля. А я дякувала їй за те, що чоловік захищав нас на фронті; за те, що він приїхав до дітей і щиро дякував їм за підтримку. Ми розмовляли так, наче знайомі давно. Я не відчувала ніякого дискомфорту. Навпаки – мені було приємно спілкуватися з цією жінкою так само, як і з її чоловіком. Чи могли б ми коли-небуть за інших обставин познайомитися? Думаю, що ні. Парадокс у тому, що нас познайомила війна…