Сьогоднішні міркування у соціальній мережі

“Великі уми обговорюють ідеї. Середні уми обговорюють події. Дрібні розуми обговорюють людей,”- ці слова Елеонори Рузвельт повторюю досить-таки часто. Чому вирішила написати цей пост?.. Внутрішній голос спонукає, скоріш за все… Дуже часто люди обговорюють саме людей, інколи навіть не знаючи їх. Я не маю на увазі того, чи вони є знайомими. Бути знайомими і знати людину – дуже різні речі! Знати людину – це знати і відчувати її душу, внутрішній світ, її боротьбу, її мрії, надії, почуття… Не можна звинувачувати людей через те, що вони хочуть змінити своє життя, бо розминулись зі своїм щастям… Чи може бути щасливою людина у сім’ї, де не підтримують її, не розуміють її мрій, її таланту? Як часто буває, що саме через нерозуміння найближчих буденність життя засмоктує талановитих людей, знищуючи світлі мрії їх душі! “Не зневажай душі своєї цвіту,”- просила моя улюблена Мавка свого коханого Лукаша. Та він обрав іншу дорогу, тому й не зумів “своїм життям до себе дорівнятись”. Чи можуть щасливо жити романтик і прагматик? Для мене це питання звучить риторично… “Нерівня душ – це гірше, ніж майна,”- пише моя улюблена Ліна Костенко у своїй “Марусі Чурай”. Яка це правда! Бо ж Марусина “любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі”. То можуть ці люди бути щасливою парою? Можуть десь пересікатись їх повітряні і земні дороги?.. Можуть, коли романтик опуститься на землю, бо ж і він не завжди лише літає. Але ж тут, на землі, йому потрібна пожива і підтримка для нових польотів! От у сім’ї він (вона) повинні її й отримувати. А якщо не отримують?.. Переконана у тому, що коли у сім’ї виникають якісь проблеми, негаразди, то винні обоє. Вони (проблеми, негаразди) долаються, якщо є кохання, взаємоповага, взаєморозуміння, взаємопідтримка… Можна ще багато чого тут дописати, та пост вже й так дуже об’ємний. На завершення лише додам наступне: коли не можемо обговорювати ідеї як “великі уми”, то намагаймось хоча б бути “середніми умами”, які обговорюють події, але не опускаймось до “дрібного розуму”, обговорюючи людей. Мудрості життєвої усім нам і єдино правильних рішень!!!


Дарувати радість – це завжди радість!

Отримала у вівторок і сьогодні щирі слова подяки від дуже хороших людей, яким зуміла подарувати радість. Дивна річ: даруючи її іншим, насправді подарувала радість собі. Почуваюсь задоволеною та щасливою. Ще і ще раз пересвідчилась у своєму ж висновку: дарувати радість – це завжди радість!