Поетична хвилинка

Щойно написане – виспіване…

Залюблена у рідне слово й вишиванку,
У пісню, у природи рідної красу;
У сонце, що всміхається з самого ранку,
І в вечорову тишу запашну.

Залюблена у гори і долини,
У ліс, у поле, в співи солов’я.
Люблю заквітчаної кущ калини,
І в гіллі верб люблю блукати я.

Тоді в собі неначе Мавку відчуваю,
Котра весною від кохання розцвіла,
В її душі весніла квітка раю,
Думки і мрії візерунками сплела.

Залюблена у світ прекрасний, світлу мрію.
Цей стан дає мені найбільше сил!
Щаслива, бо любити й пробачати вмію,
Бо маю й не втрачаю своїх крил.


ВЧИТИСЯ ПОТРІБНО ПРОТЯГОМ УСЬОГО ЖИТТЯ

06-07.05.2019 року брала участь у навчанні-тренінгу за програмою короткострокового підвищення кваліфікації “Основні аспекти мовленнєво-методичної компетентності сучасного учителя”, який проводила Кондирєва Майя Миколаївна. Мені дуже сподобалося навчання! Для себе взяла чимало корисного. Вже завтра проведу окремі вправи, які ми виконували. Щиро дякую чудовому тренеру Майї Миколаївні за цікаве і корисне навчання.
Дякую усім учителям-словесникам нашої групи за комфортне спілкування. Здається, що ми не вчора познайомилися, а знаємо одна одну вже давно.
Мені дуже приємно було працювати в парі з колегою Наталею, яка викладає українську мову і літературу в Тернопільському педагогічному ліцеї спортивного профілю. Вона ж і запропонувала розповісти про книгу “Слово про війну 2”, яку я взяла з собою. Приємно було читати свою розповідь в аудиторії, яка вміє сприймати серцем.
Дякую методисту Теребовлянського райметодкабінету Савончак Руслані Григорівні за те, що вона мені порекомендувала цей тренінг.
Я ДУЖЕ-ДУЖЕ ЗАДОВОЛЕНА!

Майя Кондирєва Щиро дякую, пані Оксано, за добрі слова, які стануть стимулом удосконалення і змісту, і форми проведення тренінгу. Адже найвищою нагородою для учителя (сподіваюся, що у душі я ще учитель) є і подячні слова, і досягнення учнів, які перевершують учителя. Успіхів Вам, пані Оксано, і у вашій добродійній, і у творчій, і у педагогічній праці. Чуйна людине не може бути осторонь суспільнозначущих подій… Захоплююся Вашою філософією життя.

Оксана Бурега Дякую щиро! Моя філософія – результат власних шукань, спотикань, ударів, падінь і ВІДРОДЖЕННЯ Щаслива, бо навчилася радіти кожній миті життя, яке є БЕЗЦІННИМ ПОДАРУНКОМ ВСЕВИШНЬОГО.


СВІЖА ПОРЦІЯ ПОЕЗІЇ

Я – вільна! Боже, вільна!
Я посміхаюсь, плачу…
Я життя люблю!
А хто вважає,
Що я божевільна,
Не може осягнути суть мою.

І я щаслива! Так, щаслива!
Змогла ж бо відродитися
Життям новим!
Навколо бачу стільки дива!
Вмію радіти
Щастям власним і чужим.

Я просто жінка. Жінка вільна!
Я часто плачу.
Ще частіше я сміюсь.
Дехто про мене каже: “Божевільна!”
Можливо…
Я ж і за недругів молюсь…


І знову народилося слово…

Сьогодні знову стан, коли лечу до зір.
Він проситься рядками на папір
І так хвилює мою душу,
Що вихлюпнути з неї мушу
Потік тих почуттів безмежних,
Які смакую обережно.

Буває й так: мовчить вона,
Немов обірвана струна,
Та враз – мелодія в ній знову оживає!
І розквітає, щастям виграває!
Тоді в рядки складаю почуття,
Щоб часом не пішли у забуття…


Я і справді поспішаю жить!..

Не боюся першою любить людей.
Не боюся першою їм посміхатись.
Не боюсь безглуздих, на перший погляд, ідей.
Не боюся час від часу помилятись.
Не боюся опановувать нове.
Не боюсь важкої я роботи.
Та боюсь, що швидко час мине,
А у нас все клопоти, турботи…
І насправді поспішаю жить,
І смакую кожну я хвилину.
Намагаюся вловити світлу мить,
Котра щастям обдаровує людину.

Я і справді поспішаю жить!..


ВЕСНА ВЖЕ БЛИЗЬКО…

Весна вже близько, зовсім близько –
У холоді зимовім відчуваю її запах.
У голові всього багато – думкам слизько.
Колючий вітер обійняв і держить в своїх лапах.

Але зима вже зовсім скоро відІйде на спочинок.
Весна-красуня вступить в володіння,
Теплом все обцілує – й скінчиться відпочинок…
Я так її люблю! Чекаю з нетерпінням.

Весна вже близько…
Зовсім близько…
27.02.2019р.


Вірш “Відчуваю подихи весни”

Вже відчуваю подихи весни,
Хоча ще й холод дошкуляє.
Вона приходить в мої сни
І в юних барвах в них гуляє.

Весна єство наповнює теплом
Й сміливо окриляє мою душу.
Ніжно торкаючись її крилом,
Розтоплює у ній зимову стужу.

Весна – улюблена пора моя!
З її приходом, наче Мавка, оживаю…
Щасливі слухатиму співи солов’я,
Немов зізнання їй: “Тебе кохаю!”


СВОЄРІДНИЙ ЗВІТ

Давно нічого тут не розміщувала. Не тому, що немає новин, подій. Навпаки. Їх дуже багато. Насамперед розміщую про них інформацію у соціальній мережі, бо саме там найшвидше і найбільше людей переглядає пости на моїй сторінці і на шкільній. Як правило, отримую чимало коментарів, на які намагаюся зразу ж відповідати, бо людям подобається увага до них. Мої повідомлення читають-переглядають і з управління освіти, і з обласної ради, і з ТОКІППО, і з районного відділу освіти та ін. Потім пишу про події на шкільному сайті.

Влітку я стала модератором ГО “Творчий Рух”, а це також вимагає певного часу. Зараз ми готуємо альманах віршів “Опік війни”. Свої твори також подала.

Окрім цього, редактор Василь Піддубний долучив мене до кількох груп, пов’язаних із проектом “Слово про війну”. У них я також розміщую матеріали з наших презентацій книги. Зараз ведемо з Василем перемовини, бо хочемо, щоб дві наступні презентації у Тернополі відбулися з його участю.

А ще мені та дітям подобається робота у проекті ГО “Всеукраїнське об’єднання ветеранів АТО Галичини”, але і ця робота вимагає чимало часу та підготовки. Адже ми з дітьми кожного разу готуємося до занять у спікер-студії (читаємо літературу, створюємо відеофільми). І самі заняття – це також час. Завдяки цьому проекту я вперше спробувала стояти на ковзанах, бо ж ветерани звернулися до Благодійного фонду “Подоляни” з проханням зробити нам такий подарунок! Завдяки цьому проекту та загалом волонтерській діяльності у моє життя ввійшло багато нових хороших людей, які більше, аніж люди з близького оточення, допомогли вийти із важкої затяжної депресії.

Крім цього у мене багато інших обов’язків у школі, у музеї, в НПК; на уроках, у позакласному житті школи; вдома (маємо з сином чимало роботи, бо татка вже четвертий рік нема у цьому світі).

А ще мені подобається відвідувати з дітьми майстер-класи. 9 лютого ми були у Теребовлянському коледжі культури і мистецтв. Нас хочуть ще запросити, бо ми їм сподобалися своїм позитивом, нашою роботою під час майстер-класу. Запросять – поїдемо.

Діти хочуть, щоб я їм організувала поїздку на майстер-клас із гончарства, як свого часу це зробила Хоружик Н.Б. для своїх вихованців. Я й сама хочу спробувати творити з глини. Поїдемо обов’язково!

Було б добре, якби у добі було більше, аніж 24 години, щоб ще можна було більше часу провести вдома у себе, вдома у батьків. Та мені подобається жити активно. Я хочу смакувати кожною хвилиною життя. Хочу багато встигнути зробити, бо ж я ще для чогось залишилася тут, вижила, відродилася…


Сьогоднішня порція лірики

Небожителю любий,
До тебе душею я лину,
Щоб відчути тебе, пригорнутись,
Втопитись в очах хоча б на хвилину…

Ти промінням сьогодні
Дарував мені свій поцілунок.
Все одно ти зі мною завжди,
Тому зник із душі горя трунок.

Ти просив посміхатись,
Щасливо у світі цім жити…
Я вже можу, рідненький,
Сміятись, любити, творити…

Ти радієш із нами
І піклуєшся (ми відчуваєм).
Небожителю милий,
Пам’ятаємо, любим… Я ж – щиро кохаю!


Сьогодні написала цього вірша.

Страшне слово “війна”…
В ньому – плач.
В ньому – біль,
В ньому – горе.
В ньому – кров,
смерть, каліцтва
невинних людей.
В ньому – вилитих
сліз ціле море…
Де війна, там і смерть,
Там жалобні
надгробки й могили;
руйнування будинків,
полів, душ людей;
біль від втрат
для народу, країни.
Та не зможе війна
побороти добро,
Бо воно –
В силі мого народу.
Ми піднялись з колін,
Із Майдану пішли
боронити Вкраїни свободу.
Знищим всіх ворогів –
Зайшлих й підлих своїх –
І засяє нам сонце свободи!
Переможний наш стяг
вгору ми піднімем:
Слава рідній землі!
Слава воїнам нашим!
І слава народу!