Продовжую спілкуватися

Продовжую спілкуватися через ФБ зі своєю молодою колегою Марією Лазарєвою з Луганщини. Сьогодні їх група вже вирушає додому. “Місяць промчав, як тиждень”,- написала вона мені в одному зі своїх повідомлень. То добре. Значить, людині сподобалося. Справді хороший проект, покликаний об’єднати людей, щоб ніхто не зміг вносити розбрат. УКРАЇНІ БУТИ!!!


Бути разом – щастя!

Кожен день – напружена праця, в якій стараюсь розчинити важкі спогади, хвилини відчаю та зневіри, які переживала саме у ці дні минулого року, коли почали проходити обстеження мого Василька.  Але попри все це тоді ще жила надія на диво, на велике диво, яке мало відбутися!.. Як я щиро в нього вірила! Я не хотіла, ні, я не могла зрозуміти страшної нашої реальності. Не могла… Я ще й сьогодні її не розумію до кінця… У ці дні минулого року ми були разом…Разом! Я вже неодноразово писала: “Яке це щастя – бути разом!!!”


Переповнена емоціями

Сьогодні від самого ранку переповнена емоціями. У мій сон приходив коханий Василько. Після спілкування з ним я завжди почуваюся піднесено (так усе реально відбувається у сні). Потім до школи приїхали наші гості. Це дві чудові вчительки з Луганщини. Чесно скажу, що дуже вчора хвилювалася, коли думала про сьогоднішній день. Але коли побачила щирі посмішки на їх обличчях, то зрозуміла, що все буде добре. Почувалася з цими людьми дуже комфортно. Здавалось, що знайомі уже давно. Та що там знайомі – ми вже друзі! Так-так. Це правда! Я не кривлю душею. Із Марією Олексіївною ми вже подружилися на ФБ. До речі, поки я приїхала додому (сьогодні ж ми відвідуємо могили, на яких запалюємо свічки у знак любові і пам’яті), то Марія уже надіслала мені запит подружитися. Сподіваюсь, що ми будемо й надалі підтримувати дружні стосунки. Та ні. я знаю: ми будемо дружити!


Сьогодні 29 жовтня…

Сьогодні 29 жовтня. Субота. 28 років тому також була субота. Падав дощ, було сіро навколо, холодно, але я почувалася найщасливішою людиною у світі. Сьогодні річниця нашого з Васильком весілля. Вперше його немає поруч. Вперше він мене не привітав… Вперше… Була в нього… Знову садила квіти, знову принесла букет… Може, прийде в сон?.. Завтра – 11 місяців (336 днів), як зупинилось його серце… А в моєму серці, у моїй душі не затягується рана. Я щиро співчуваю батькам і дружині Ромчика Тинського, якого сьогодні поховали. Через місяць йому мав виповнитись лише 31 рік. Хай Господь дасть їм сили пережити неймовірно велике горе, бо найважче буде справитись з болем саме їм – людям, які жили разом з ним. Я це знаю. І боліти буде все сильніше, аж доки вони не звикнуть до цього болю. Після 40 днів стає ще важче, хоча окремим людям, за їх словами, легшало… Я не розумію, чому все так відбувається. Не розумію…


ІІ місце у районному конкурсі “Свята Покрова”

Соломійка декламує на конкурсіСьогодні возила одинадцятикласницю Турчак Соломійку на районний етап конкурсу “Свята Покрова” (номінація “Патріотична проза і поезія”). На даному заході, окрім учнів та педагогів району, було ще двоє вчителів з Луганщини, які у складі делегації вчора приїхали на Тернопільщину. Наша Соломійка розпочала конкурс своїм емоційним виступом. Увазі глядачів ми запропонували літературно-музичну композицію “Українці – нація вільних людей”, яку я написала 23-24.02.2014 року. Бурхливими оплесками і вигуком “Браво” подякували присутні нашій чарівній красуні. Дякую, Соломійко, за твій талант, за вміння реалізувати задумане. Я рада, що стояла біля витоків твого таланту. Пам’ятаю, як вчила тебе, першокласницю, разом із братиком Вадимчиком вітальних віршиків, адресованих нашому священикові. Тоді це був твій перший виступ перед великою аудиторією. Тебе звикли усі бачити усміхненою, а тоді ми з братиком просили тебе посміхнутися і говорити слова “на посмішці”. Нам вдалося!

Журі підвело підсумки. Рада повідомити: наша Соломійка зайняла ІІ місце! Щиро-щиро вітаю і дякую!!!


Мрія здійснилася!

Я сьогодні успішно склала іспити на водія категорії В! Готуючись до здачі ПДР, щодня проходила екзаменаційні тести ДАІ (Харківські та Київські). Для тих, хто хоче вивчити правила й успішно скласти іспит з правил дорожнього руху, рекомендую ось це посилання (80 Харківських екзаменаційних білетів, 110 Київських). Спершу працювала з цими ж тестами за наступним посиланням . Тут після кожної відповіді (правильної і неправильної) з’являється коментар. Також мені сподобалось те, що можна обрати функцію “Робота над помилками”, у якій формуються для вас білети з допущених вами помилок. Отже, лише бажання вивчити – і ви успішно самостійно складете іспит. Не вірте, коли вам говорять, що це зробити неможливо. Так кажуть ті, хто не хоче вчити. Якщо знатимете правила, то обов’язково складете. Готуючись до іспиту, я виконала усі екзаменаційні тести мінімум двічі, витрачаючи на один до 5 хвилин (окремі проходила за 3-4 хвилини), замість 20 можливих. Фактично ПДР вивчила за тестами. Це реально можливо зробити.

Сьогодні здійснилась мрія мого Василька: я отримала права водія! Тепер треба звикнути до своєї машини, бо вчилась я на іншій. Та мені подобається водити автомобіль, тому я обов’язково стану вправним водієм! Вчитись ніколи не пізно. Я це знаю точно!


Моя колекція збільшилась

Ось ця картина прикрашає кімнату

Нещодавно придбала ще дві картини Наталі Павлівни. Прийшла купити маленьку, щоб мати на сувенір для когось із знайомих, а пішла з магазину з двома її творіннями. Подобаються мені її роботи!

На жаль, фото трохи погіршує якість роботи.



Були на відкритті меморіальної дошки

Сьогодні ми із “тризубівцями” здійснили похід на церемонію відкриття меморіальної дошки воїну Андрію Мазуру, встановленої на фасаді Варваринського НВК. Минулого року ходили на його могилу у Налужжя. Таки правда: “Герої не вмирають!”


Квест “Ми-українці. Пишаємось цим!”

Як і планувала, сьогодні провела засідання НПК “Тризубець” у формі національно-патріотичного квесту. У його проведенні мені охоче допомогли педагоги: Кокітко І.С. (педагог-організатор), Пашковська Н.В. (вчителька української мови і літератури, керівник гуртка “Літературна студія”), Ванюсів Н.О. (вчителька основ християнської етики), Бігун В.В. (вихователь), Марцинюк Т.В. (вчителька іноземних мов). Саме вони були на тих 5 зупинках, які проходили команди. Я дуже хвилювалася, чи сподобається учням, але з їхніх посмішок зрозуміла, що гра вдалась. Першим їх запитанням було: “Коли наступний квест?” Буде. Обов’язково буде ще, але спершу потрібно провести заплановані благодійні ярмарки, написати солдатам послання. А потім зіграємо нову гру або підготуємо і проведемо флешмоб, або і те, і те…