Батькам

Розвиваючі українські мультфільми для дітей https://www.youtube.com/channel/UCYEA0vxmjI8FynI4QRqf64g

  • “ЯК ВИЗНАЧИТИ ЗДІБНОСТІ ДИТИНИ”

1. Ваша дитина навчилась читати до 6 років: 
- Самостійно – 7 очок
- За допомогою батьків – 5 очок 
2. Читає багато і швидко – 2 очки 
3. Цікавиться словниками або енциклопедією – 2 очки 
4. Легко навчився читати, але при читанні відчуває утруднення – 1 очко. 
5. Друзі його звичайно старше на 2-3 роки – 2 очки. 
6. Розмовляє з дорослими як рівний – 7 очок. 
7. Задає мудрі (оригінальні ) запитання – 2 очки. 
8. Має свої відповіді на несподівані для нього запитання – 1 очко. 
9. Іноді розсіяний, але завжди здатний зробити цікаві узагальнення – 2 очки. 
10. Дає свою оцінку подіям і вчинкам людей – 1 очко. 
11. Не любить занять, що не потребують великих зусиль – 1 очко. 
12. Реагує на кривду, навіть якщо вона не стосується його самого – 2 очки. 
13. Має почуття гумору – 2 очки. 
14. Має багатий словниковий запас – 2 очки. 
15. Любить складні ігри – 2 очки. 
16. Висока допитливість, потяг до знань – 1 очко. 
17. Любить приймати самостійні рішення – 2 очки. 
18. Його цікавлять початки Всесвітом, людина – 2 очки. 
19. Вчиться легко, без особливих зусиль – 2 очки. 
20. Має розвинуте почуття краси – 2 очки.


Сумуйте отримані очки
- 10-13 очок – дитина має певні здібності. 
- 14 і більше очок – дитина має виняткові здібності, постарайтесь їх розвинути.

Поради батькам, як оцінювати шкільні «успіхи» своїх дітей

З боку батьків у стосунках зі своїми дітьми необхідно зменшувати хворобливість переживань дітей з приводу невдач, допомогти їм емоційно переборювати ситуації, які пов’язані із шкільними оцінками. Похвала необхідна, але треба вказати на помилки, недоліки, неточності.

Як ставитись до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не пригнічувало її ще більше.

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два, … десять … Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини «все й одразу». Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому навіть не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилась сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає «зубрилкою» і ненавидить учення, школу, а може, – і  … вас.

Правило 3: безмежна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її «успіхи» у школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі. А як же ставитися до невдачі? Вона вас засмучує і … все.

Правило 4: не бийте лежачого. Недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5: позбавити дитину недоліків. Намагайтесь вибрати той, якого ви найбільше хочете позбутися, і говоріть тільки про нього.

Правило 6: вибирайте найголовніше. Порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі найзначніші для неї. Але якщо вас турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно і виразності, і переказу.

Правило 7: головне – хваліть виконавця, а критикуйте невиконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8: найважче. Оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та успіхами – не успіхами сусідського Івана.

Правило 9: не скупіться на похвалу. Будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Немає такого двієчника, котрого немає за що похвалити.

Правило 10: виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, укорінюватися дитяча віра в Себе і в успіх своїх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно досить індивідуально, тактовно. Саме при такій оцінці в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

Правило 11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти. Не спокушайте дитину цілями, яких неможливо досягти.

Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб до занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила свою успішність у навчанні. У ряді випадків така заборона має стимулюючий характер і справді спонукає дитину до навчання. Але буває це тоді, коли справи з навчанням ще не дуже запущені і до нього ще є інтерес. Якщо ж зацікавленості вже нема, а в дитини є хобі, сфера живого інтересу, то треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це саме та ниточка, за яку можна «витягнути» дитину до активного життя у навчанні.

Для того, щоб ці правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина повинна бути не об’єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення. Уміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.

Казкотерапія. Правило перше: не нашкодь

«Гурток арт-терапії», «Центр арт-терапії» «Вилікую вашу дитину від страхів вдома», «Ці казки допоможуть позбутись усіх страхів» – часто бачите ці меседжі на сайтах, у приватних оголошеннях, в соціальних мережах, чуєте від знайомих? Як відрізнити справжню терапевтичну казку від профанації і не «залікувати» дитину неякісним текстом? Як навчитися працювати з текстом спеціальної казки та цілющими історіями? Що таке справжня казкотерапія в домашніх умовах? Про все це і багато іншого читайте в нашій рубриці…
Скільки разів ви чули терміни «арт-терапія», «казкотерапія», «театротерапія» «сміхотерапія», «іпотерапія» та ще 50 різних «терапій», у дуже незвичному контексті або не в той час та не у тому місці? Звісно, терапії усілякого штибу сьогодні модні. Це тенденційно, але часто це лише назва, підміна понять, чи намагання бути в тренді. Можна багато говорити про відсутню школу психотерапії в Україні, а, відповідно, і фахівців галузі, але це окрема тема і зараз хочеться зупинитись на іншому. Важливим фактором є відсутність програм навчання для фахівців, які стануть арт-терапевтами, адже за європейськими стандартами освіти вони мають мати щонайменше 1,5 дипломи (1 – психотерапевта, психолога, психіатра + курс мистецтвознавства або, щонайменше, закінчену художню, театральну чи іншу школу). Бо у школах чи навіть реабілітаційних центрах часто відбувається процес «сіли з дітками помалювали» і ось вам «арт-терапія», зробили кілька мізансцен з дітьми з особливими потребами – прошу, маєте цілу програму театротерапії для центру і тощо-тощо-тощо. Але не всі вище описані процеси варто називати терапією, тобто лікуванням, а, значить, вирішенням певної проблеми, розладу чи навіть хвороби.
 
Та ж ситуація і з казкотерапією. Існують такі нюанси профанаційного характеру:
 
- є тенденція будь-яке прочитання казки дітям з особливими потребами називати казкотерапією;
 
- за останні кілька років на українському книговидавничому ринку з’явилися книжки (знову ж таки навздогін модному терміну), які позиціонуються як терапевтичні історії, або ж терапевтичні казки;
 
- на ринку розважальних та (ще гірше!) психотерапевтичних послуг починають активізовуватись псевдоказкотерапевти та «педагоги», інструментом яких є казка. Вони пропонують свої послуги у спеціальних центрах, школах чи навіть у себе вдома.
 
Звісно, є і справжні фахівці та люди, які здобували відповідну освіту закордоном (у нас арт-терапевтичних шкіл теж нема), або ж є чудові перекладені з польської терапевтичні казки.
 
Але маємо для вас кілька порад, які допоможуть уникнути не надто якісної, або шарлатанської продукції в контексті терапевтичної казки. З їхньою допомогою ви убезпечите дитину від травмування псевдотерапевтами, зможете самі знайти той ключик, який потрібен батькам, аби допомогти перетворити читання на гру, а казку – на цілющу основу для виховання та спілкування з власною дитиною, зможете зробити процес знайомства дитини з казкою – цікавішим та ефективнішим.
 
Привила дуже прості:
 
- терапією можна назвати процес використання казки терапевтом (цей процес тривалий, він має дуже конкретні терапевтичні цілі, наприклад, допомогти дитині позбутись страху смерті, самотності чи темряви);
 
- якщо вже ви натрапили на книжку з написом «терапевтичні казки», то перевірте видавництво, чи є рецензент книги (добре, якщо це – знаний педіатр, психотерапевт або психіатр), чи є гриф «рекомендовано…» (хоча це в сучасних умовах не показник);
 
- найкращий та найдієвіший рецепт використання будь-якої якісної казки (якість: зміст, форма, ілюстрації) – читати і перечитувати її, вибираючи улюблені уривки дитини. Усі інтерпретацій та ваші власні варіанти цієї казки повинні мати позитивне закінчення. Вигадуйте додаткових героїв, які допомогли б дитині вирішити якесь важливе питання чи проблеми і були б схожі на неї (нього). І, найголовніше, – говоріть з дитиною про казку, про улюблених героїв, про страхи, давайте відповіді на абсолютно усі запитання, які задає вам дитина;
 
- терапевтичний ефект від прочитання чи обговорення казки – це ваш персональний внесок у заспокоєння дитини, створення відповідного настрою та налагодження зв’язку з нею.
За матеріалами сайту “Видавництво Старого Лева

Тест для батьків

Більшість батьків свято переконані, що вони гарні батьки. Про своїх дітей одні батьки розповідають стороннім лише хороше, а другі – не соромляться жалітися на них. Стосунки батьків і дітей – вічна проблема, з якою зіштовхується кожне покоління. Чому в одних сім’ях – мир і спокій, а в інших – сварки, крики і скандали? Якими бачать діти своїх батьків? Якими батьками ви насправді є? На ці запитання допоможе відповісти цей тест. Виберіть свої варіанти відповідей на 10 запитань і позначте їх.

1. Чи читаєте ви своїй дитині книжки перед сном?
- систематично – 3;
- інколи – 1;
- ніколи, читає дружина (чоловік, бабуся, дідусь тощо) – 0;
- а навіщо забивати дурницями дитині голову перед сном? – 2.

2. Чи довіряє вам дитина свої таємниці і переживання?
- у хвилини відвертості – так – 3;
- про всі таємниці дізнаюся від сусідів, вихователів (вчителів), знайомих – 4;
- а навіщо мені її таємниці? – 1;
- як мені знадобиться дізнатися, натисну – і все скаже – 2.

3. Скільки часу за день ви спілкуєтесь з дитиною?
- стільки, скільки необхідно – 2;
- з ранку до ночі – 4;
- увесь вільний час – 3;
- я не маю часу для спеціального спілкування – 1.

4. Якщо вихователька (вчителька) не задоволена поведінкою чи результатами навчання вашої дитини, що ви зробите?
- дам прочухана, не дозволю дивитися мультики (піти погуляти тощо), примушу визубрити новий матеріал тощо – 2;
- допоможу дитині розібратися в ситуації (зрозуміти складний матеріал) – 3;
- дитина отримала зауваження (погану оцінку) – нічого страшного, наступного разу виправиться – 1;
- влаштую скандал виховательці (вчительці) – 4.

5. Як ваша сім’я проводить літній відпочинок?
- тато – в один бік, мама – в другий, діти – до бабусі (в табір тощо) – 1;
- намагаємося провести відпочинок разом – 3;
- відправляємо дітей до бабусі чи в табір, а самі їдемо відпочивати – 2;
- куди дитина захоче, туди й поїде – 4.

6. Після сварки з дитиною хто першим починає миритися?
- той, хто першим усвідомить свою провину – 3;
- ніхто і ніколи, все налагоджується само собою – 1;
- певна річ, дитина, вона ж наймолодша – 2;
- завжди я, шкода ж дитини! – 4.

7. Чи намагаєтеся ви виконати всі бажання своєї дитини?
- так, стараюся виконати усі – 4;
- так, якщо маю кошти і час – 3;
- бажання – так, примхи – ні – 2;
- це діти мають виконувати бажання дорослих – 1.

8. Як часто ви даєте дитині вказівки, поради, робите зауваження?
- постійно – 2;
- не втручаюсь в життя дитини – 4;
- у разі необхідності – 3;
- давати поради і вчити жити – безнадійна справа, тому я усім раджу цього не робити – 1.

9. Чи здатні ви віддати свою дитину надовго (більше місяця) на виховання державному закладу чи родичам?
- тільки якщо нема іншого виходу – 3;
- так я і роблю – 2;
- ніколи в світі – 4;
- де захоче, там і житиме – 1.

10. Якщо дитина без дозволу взяла гроші і потратила на свої витребеньки, що ви зробите?
- шкуру здеру! – 2;
- поговорю, поясню, чому так не можна робити – 3;
- то й нехай, «все найкраще – дітям!» – 4;
- в моєму домі гроші не валяються абиде – 1.

А тепер підрахуйте суму балів за усі ваші відповіді. Нижче наведені розшифровки отриманих чисел.

Від 10 до 15 балів. Ви – байдужа мати чи батько. Для вас дитина – другорядний продукт вашого життя, досить обтяжливий додаток, щоб не сказати тягар. Ваше життєве кредо: “Хочу пожити для себе!”, і саме на цьому базуються ваші стосунки з дитиною. Оскільки ви живете тільки власним життям, в якому для дитини місяця нема, то ваша байдужість, відповідно, рано чи пізно викличе байдужість до вас з боку дитини. Рік у рік емоційна відстань між вами і дитиною зростатиме і зрештою перетвориться на прірву. Ви не потребуєте і не відчуваєте радості і тепла від спілкування з дитиною. Вас пов’язують лише побут, матеріальні речі. Коли дитина виросте і стане самостійною, порвуться й ці ниточки, тож ви станете не потрібні одне одному навзаєм.
Від 16 до 25 балів. Ви – тиран. Вважаючи себе найголовнішим членом сім’ї, на якому «все тримається», ви вимагаєте від дитини незаперечного послуху і покірності. Для вас існує лише ваша думка, а думка, бажання, проблеми дитини вас не цікавлять, оскільки не є важливими. Ви твердо знаєте, як треба виховувати дитину, і чітко дотримуєтесь своїх правил. Опір дитини вас обурює і доводить до шаленства. Можливо, ваша дитина намагається врятуватись від вас тим, що замикається в собі і мовчки, покірно вислуховує ваші нотації та виконує ваші вимоги. Цілком можливо, що коли „ваша слухняна овечка” виросте, то почне робити все навпаки, тож матимете цілковиту протилежність тому, чого ви навчали довгі роки. А можливо, збереже зовнішню слухняність і намагатиметься триматись від вас якнайдалі.
Від 26 до 34 балів. Ви – справді хороша мати чи батько. Маєте повний контакт з дитиною, знаєте її таємниці, проблеми, радощі й болі. Дитина вважає вас своїм другом, не хоче засмучувати вас своєю поведінкою, а якщо все-таки так стається, то ви швидко знаходите порозуміння, і конфлікт не переростає у хронічні скандали. Ви знаєте свою дитина і можете передбачити її реакцію чи поведінку у певних ситуаціях. Дитина почувається захищеною у сім’ї. У вас справжні близькі стосунки, що не переходять в панібратство, бо ви вмієте зберігати дистанцію і авторитет, бути вимогливим при потребі.
Від 35 до 40 балів. Ви – прислуга своєї дитини. За власним бажанням ви обслуговуєте її не тільки в побутовому сенсі, а й у моральному: дитина крутить вами, як собі хоче, пристосовує вас до своїх потреб і виконання бажань, вважаючи себе пупом землі. Будьте готові до того, що коли вона виросте, то не буде рахуватися з вами. Можливо, ви свідомо приносите себе в жертву, але задумайтесь ще й про таке: плекаючи егоїста, ви виростите нещасну людину, бо рано чи пізно ваша дитина з’ясує, що світ таки не крутиться тільки навколо неї. І хтозна, чи зможе вона з цим примиритися…

Журнал “Ангелятко”

Тест 1. “Добра мати… добрий батько… ” Варіанти відповідей: “так”, “ні”, “не знаю”.
1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте “вибухом”, а потім шкодуєте про це?
2. Деколи ви вдаєтеся по допомогу або порад інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини?
3. Ваша інтуїція і досвід – кращі порадники у вихованні дитини.
4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який нікому іншому не розказали б.
5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?
6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?
7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?
8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?
9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.
10. Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть, якщо маєте гроші) тому, що знаєте: вдома їх є багато?
11. Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).
12. Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.
13. Ваша дитина завдає вам більше турбот, аніж радощів.
14. Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?
15. Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?

Обробка результатів: за кожну відповідь “так” на запитання 2,4, 6, 8, 10, 12,14 і за кожну відповідь “ні” на запитання 1, З, 5, 7, 9, 11, 13 і 15 нарахуйте собі по 10 балів, за кожну відповідь “не знаю” на будь-яке запитання — по 5 балів. Підрахуйте загальну суму.

100-150 болів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв’язанні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, сповнена терплячості, вас можна визнати за приклад для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть, спробуйте її з’ясувати.

50-99 болів. Ви — на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з дитиною ви маєте розв’язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдовуватися браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Не забувайте, що розуміти — не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.

0-49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж вам, оскільки її мати не стала другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте інакше. Можливо, ви знайдете когось, хто вам у цьому допоможе своєчасними порадами. Це нелегко, зате у майбутньому обернеться вдячністю і щасливим життям вашої дитини.

Тест 2: «Які ви батьки?»

Позначте фрази, які часто використовуєте, спілкуючись з дитиною.

1. Скільки разів тобі повторювати!
2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації…
3. Не знаю, що б я без тебе робила
4. І в кого ти такий удався?!
5. Які у тебе чудові друзі!
6. Ну на кого ти схожий?!
7. Ти моя опора і помічник!
8. Ну що за друзі в тебе?!
9. Про що ти тільки думаєш?
10. Який ти в мене розумний!
11. А ти як вважаєш?
12. У всіх діти як діти, а ти…
13. Який ти у мене кмітливий!

Відповіді 1, 2, 4, 6, 8, 9, 12 — 2 бали;
З, 5,7, 10, 11, 13-1 бал.
Підрахуйте кількість одержаних балів.
7—8 балів
Ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає Вас. Ваші стосунки благотворно впливають на становлення її особистості.
10—9 балів
Ви непослідовні у взаєминах з дитиною.
Вона поважає Вас, хоча і не завжди з Вами відверта.
На її розвиток впливають здебільшого випадкові обставини.
10—12 балів
Вам необхідно уважно ставитися до дитини.
Розвиток дитини залежить більше від випадковості, ніж од Вас.
13—14 балів
Ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно.
Між Вами і дитиною існує недовір’я.
Постарайтеся приділити дитині більше уваги, враховувати її запити та інтереси.

Працюючи за тією чи іншою методикою, ви виявили свою відповідність якомусь типу, що вам не зовсім подобається. Вам здається, що це помилка, що у вас не може бути таких результатів. Згадайте в цю мить про механізм психологічного захисту, який відкидає все те, що суперечить сприятливій думці про себе, не поспішайте звинувачувати методику. Вона, звичайно, небездоганна, проте частіше правильно “схоплює” приховані риси, ніж помиляється.

Тому треба спробувати одержані результати визнати як такі, що не викликають сумніву, і подумати, що потрібно зробити, щоб виправити становище. Адже відмовитись від об’єктивної інформації, як від хибної легше, ніж наполегливо, завзято, ретельно працювати над собою. Але якщо постійно мати на увазі, що нагородою за цю важку працю буде родинна злагода і психічне (а отже, і фізичне) здоров’я вашої дитини, сили знайдуться.

Шановним батькам на замітку

Пам’ятайте:

* Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
* Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.
* Якщо дитину висміють – вона стане замкнутою.
* Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.
* Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
* Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
* Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
* Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
* Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
* Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Десять заповідей для батьків:

* Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою, як ти хочеш.
* Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
* Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
* Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може,- й більше, оскільки в неї немає досвіду.
* Не принижуй!
* Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини – це зустрічі з дітьми.                                                                            * Звертайте більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
* Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш.

* Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено всього.
* Дитина – це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.
* Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.
* Люби свою дитину всякою – не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина – це свято, яке поки що з тобою.

У спілкуванні зі своїми дітьми:

* Радійте вашому синові, доньці.
* Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.
* У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.
* Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. * * * Будьте терплячими.
* Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?»
* Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
* Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.
* Частіше хваліть дитину.
* Заохочуйте ігри з іншими дітьми.
* Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.
* Намагайтеся, щоб дитина разом із вами щось робила по господарству.
* Проявляйте інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).
* Не втрачайте почуття гумору.
* Грайте з дитиною в різні ігри.
* Частіше робіть щось спільно, усієї сім’єю.
* Спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

* Не перебивайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли; не відвертайтесь, поки вона не закінчила розповідати; інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
* Не ставте забагато запитань.
* Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
* Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
* Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.
* Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.
* Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Завжди пам’ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до них та інших людей.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>