Блаженство творчості…

Тихо-тихо падає сніг…
Сніжинки, мов намистинки,
Прикрашають сіро-чорну природу.
Відчувається якась урочистість, святковість.
І хоча я надзвичайно люблю весну,
Ця сувора краса мене зачаровує.
Тоді з душі лине нестримний потік,
Який швидко переношу на аркуш паперу
Поетичними чи прозовими рядками.
Вихлюпую їх із серця,
Розвантажую його –
І відчуваю таке полегшення,
Таке задоволення, наче народжуюсь знову…
Я відроджуюсь до життя!

Це верлібр (вільний неримований вірш)? Можливо. Та хіба це так важливо? Важливим є сам процес та його наслідок. Сьогодні знову дуже легко писалося. Може, це моє? Може, варто дослухатись до порад сина, колег по роботі і видрукувати свої творіння? Подумаю над цим…


Related Posts



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *