Сьогоднішні міркування у соціальній мережі

“Великі уми обговорюють ідеї. Середні уми обговорюють події. Дрібні розуми обговорюють людей,”- ці слова Елеонори Рузвельт повторюю досить-таки часто. Чому вирішила написати цей пост?.. Внутрішній голос спонукає, скоріш за все… Дуже часто люди обговорюють саме людей, інколи навіть не знаючи їх. Я не маю на увазі того, чи вони є знайомими. Бути знайомими і знати людину – дуже різні речі! Знати людину – це знати і відчувати її душу, внутрішній світ, її боротьбу, її мрії, надії, почуття… Не можна звинувачувати людей через те, що вони хочуть змінити своє життя, бо розминулись зі своїм щастям… Чи може бути щасливою людина у сім’ї, де не підтримують її, не розуміють її мрій, її таланту? Як часто буває, що саме через нерозуміння найближчих буденність життя засмоктує талановитих людей, знищуючи світлі мрії їх душі! “Не зневажай душі своєї цвіту,”- просила моя улюблена Мавка свого коханого Лукаша. Та він обрав іншу дорогу, тому й не зумів “своїм життям до себе дорівнятись”. Чи можуть щасливо жити романтик і прагматик? Для мене це питання звучить риторично… “Нерівня душ – це гірше, ніж майна,”- пише моя улюблена Ліна Костенко у своїй “Марусі Чурай”. Яка це правда! Бо ж Марусина “любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі”. То можуть ці люди бути щасливою парою? Можуть десь пересікатись їх повітряні і земні дороги?.. Можуть, коли романтик опуститься на землю, бо ж і він не завжди лише літає. Але ж тут, на землі, йому потрібна пожива і підтримка для нових польотів! От у сім’ї він (вона) повинні її й отримувати. А якщо не отримують?.. Переконана у тому, що коли у сім’ї виникають якісь проблеми, негаразди, то винні обоє. Вони (проблеми, негаразди) долаються, якщо є кохання, взаємоповага, взаєморозуміння, взаємопідтримка… Можна ще багато чого тут дописати, та пост вже й так дуже об’ємний. На завершення лише додам наступне: коли не можемо обговорювати ідеї як “великі уми”, то намагаймось хоча б бути “середніми умами”, які обговорюють події, але не опускаймось до “дрібного розуму”, обговорюючи людей. Мудрості життєвої усім нам і єдино правильних рішень!!!


Дарувати радість – це завжди радість!

Отримала у вівторок і сьогодні щирі слова подяки від дуже хороших людей, яким зуміла подарувати радість. Дивна річ: даруючи її іншим, насправді подарувала радість собі. Почуваюсь задоволеною та щасливою. Ще і ще раз пересвідчилась у своєму ж висновку: дарувати радість – це завжди радість!


У День поезії народилась моя поезія

21.03.2018р., вітаючи своїх друзів-поетів із Днем поезії, зловила потік, який вирвався із моєї душі. Ось він! Читайте! Його запис можна прослухати у Facebook.

Любити – значить приймати іншого,
Яким він є – без прикрас і перебільшення.
Любити – значить двом відчувати
Себе одним цілим, що вміє кохати.

А ще любити – це разом дихати і задихатися,
Це разом плакати і посміхатися,
Це разом вірити, та не зневіритись.
Це разом мріяти і надіятись.

Це спати разом і прокидатися,
Це цілуватись і милуватися,
За руки взявшись, іти дорогою,
Бути розрадою, бути підмогою.

Дивитись в очі – не надивитися,
І розмовляти – наговоритися…
Любити щиро – розлуки боятися,
Щоб без кохання не залишатися.

Любити – свободи не можна обмежувати,
А почуттями немов заворожувати,
Щоб разом творити і розвиватися,
Незгоди долати і не здаватися!

Любити – значить бути щасливими,
Справжніми, щирими, душею красивими.
Любити – бути завжди молодими…
Серед своїх і чужих почуватись своїми.

Любити – щастя пізнати треба,
Коханням спільним злітати до неба.
Любімо щиро, вірно, взаємно!
Крила кохання – це ж так приємно!


Життя – дивний дар…

Дивні речі часто трапляються в житті. Буває, що усе життя знаєш людину, спілкуєшся з нею, але не розумієш її. Не розумієш – і все! А буває так, що один раз побачиш – і відчуття, що знаєш цю людину все своє життя. Та що там життя! Здається, що ще в минулому житті це відбувалося.То чому Господь цих людей не зводить раніше? Розумом цього осягнути не можна. Це на рівні духовному відбувається, а отже,- Богом дане. І, мабуть, саме так варто це сприймати – як подарунок долі, хай і не знаєш, що з цим робити, бо… (більше…)


Я щаслива знову!

Я щаслива знову? Мабуть, так. У душі співають скрипки, добуваючи найніжніші відчуття. Радість іскрами бризкає з очей. Її видно в усьому: у рухах, у словах, у посмішці, у ході… Мені хочеться творити! Так-так. Твори-и-и-ти!!! О, як подобається ця ейфорія почуттів-відчуттів! Душа змогла відродитися! Її струни “натягнуті”, вони вже готові створювати щось красиве, ніжне. Щось неповторне і вічне. Сум поступився радості! Я щаслива знову!


Ми це зуміли зробити!

Моя Настуня сьогодні успішно захистила науково-дослідницьку роботу “Мозаїка серця” на ІІ турі ІІ етапу МАН, здобувши ІІ місце. Почуваємося щасливими! Якщо добре подумати, то зробили просто неможливе. Чому? Над темою необхідно розпочинати свою роботу з березня попереднього року (рекомендація МАН). Ми ж розпочали її у кінці жовтня. Вирішили досліджувати власну творчість, об’єднавши наші спостереження. Чесно кажучи, не знали, чи правильно написали роботу, тому шукали людину, яка могла б, прочитавши її, щось сказати-порадити. Завдяки цьому ми познайомились та подружились з поетесою Вірою Лахутою, яка щиро за нас вболівала і в числі перших людей привітала з перемогою; з письменником Петром Сорокою, котрий дав нам крила, написав чудову рецензію, підтримував у період наших вагань. Та найбільшою перемогою є те, що Настя зуміла розкомплексуватись. Вона навчилась передавати емоції, органічно жестикулювати. Вона набралась нового життєвого досвіду. Це допоможе їй у житті.


Нові знайомі – нове спілкування

Вчора була на записі радіоефіру. Вперше! Мені сподобалась атмосфера спілкування із ведучою Тетяною, звукооператором пані Галиною. Не впевнена, чи буду усім задоволена, коли прослухаю сам ефір, та сподіваюсь, що все більш-менш вдалося непогано, оскільки мене запросили прийти ще. Якщо все буде добре, то прийду зі своїми творчими дітками: Настею та Максимком. Завтра у Насті захист наукової роботи. Сьогодні ми обидві побували в перукарні. Нам сподобалось!


Нова порція хоку

Вчора, як і завжди несподівано, написалось декілька нових хоку.

Крилатість душі –
щедрий Божий Дарунок.
Заслужіть його!

Іскорки щастя
часто самі ж губимо
дорогами життя.

Відчуття душі
спорідненої – щастя!
Отримаймо це!