І знову народилося слово…

Сьогодні знову стан, коли лечу до зір.
Він проситься рядками на папір
І так хвилює мою душу,
Що вихлюпнути з неї мушу
Потік тих почуттів безмежних,
Які смакую обережно.

Буває й так: мовчить вона,
Немов обірвана струна,
Та враз – мелодія в ній знову оживає!
І розквітає, щастям виграває!
Тоді в рядки складаю почуття,
Щоб часом не пішли у забуття…


Related Posts



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *