Сьогодні небо плаче…

Сіре небо сьогодні плаче… Мабуть, сумує за яскравими літніми днями, вкупаними сонячним теплом, напоєними пахощами барвистих квітів. Сумує, очевидно, за багатоголосими пташиними симфоніями.  За своєю блакитною барвою…

А може, не сумує? Може, хоче, як вправний господар, вимити увесь бруд, напоїти землю цілющою вологою, щоб вона змогла відпочити, набратись сили для нового (і обов’язково мирного!) життя?.. Хочу в це вірити! Хай так і буде!


Цінуйте те, що маєте…

У щоденних клопотах люди втрачають відчуття цінності того, що мають. Вони звикають до того, що їх близькі і рідні поряд. Інколи можуть влаштувати й словесну перепалку. Так, як у більшості. Але наше життя є дуже швидкоплинним. Часто про це нагадую своїм знайомим, близьким. Не потрібно витрачати дорогоцінний спільний час на щось подібне. Треба жити разом, насолоджуючись цим часом. Я не можу ніяк собі пробачити того, що так нераціонально використовувала щасливий період свого життя. Мені здавалось, що все ще попереду. Ми були впевненими у наших почуттях, і ця стабільність створила впевненість у майбутньому… Дуже помилилася… Дуже!.. Нічого не можна змінити, на жаль… Зовні рана наче затягнулася, але зсередини продовжує боліти… Не знаю, скільки потрібно ще часу, щоб відродитись. Не знаю, чи під силу це мені… Цінуйте те, що маєте. Не нарікайте! Не конфліктуйте! Живіть!..



Декор власними руками – радість

Блукаючи в соціальній мережі, натрапила на цікаву рубрику про декор власними руками. Знайшла відео, переглянула і зрозуміла, що я хочу це спробувати зробити. Цемент, вода, пісок вдома є. Сітку придбали. Бажання зробити вироби є. Залишилось на той час знайти гарні листки лопуха, бо вдома немає. Повертаючись від мого Василька, у нашому рові знайшла декілька таких листків. Наступного дня руки просто свербіли від бажання виготовити їх копії з бетону. Півгодини – і три вироби вже на лавці у “майстерні” просто неба. Я не могла дочекатись наступного дня, щоб подивитись, що в мене вийшло. А таки вийшло! Так приємно було відчути задоволення від цього!!! Малий листок я розфарбувала одразу після того, як висох грунт, котрим покрила свої перші вироби. Однак цинкові білила, якими розбавляю акрилові фарби, закінчились. 23 серпня придбала їх у майстерні Тернополя, а вчора розфарбувала ще два великих листки. Коли висохнуть, полакую і використаю їх в якості декору. На фото – мої вироби. Я не хвалюсь, а лише констатую:  ніколи не пізно вчитись; також ніколи не пізно осягати щось нове у житті.


Нові “мешканці” на нашому подвір’ї

Напередодні свого дня народження придбала цих чарівних птахів, яких ми їх “поселили” на нашому подвір’ї. Повірте: стало ще затишніше і тепліше!!!


Я не відчуваю своїх років!

Черговий день народження засвідчив солідну цифру у паспорті. Дивно: я не відчуваю своїх років! Справді! А від такої кількості отриманих вітань приємно потепліло на душі. Мої діти допомогли влаштувати святкування у сімейному колі. Нехай усе, що побажали сьогодні мені, здійсниться в усіх нас!!!


Домашній фітнес

Працюючи на своєму городі, наче відвідую і фітнес-клуб, і заняття з релаксації одночасно. Калорії згоряють, а результат праці тішить. Люблю цю роботу! Часто ледь ноги притягую до хати ввечері, але гляну на город – і душа радіє. Трохи пізно висадила помідори, але вже від 28 червня їмо свої. Зараз починається масовий збір з одного парника, бо інші закладені значно пізніше. Огірочки висіяла досить пізно, але вже маю хороший врожай. Головне у цій справі – усе робити з любов’ю, із задоволенням. Тому я то біля квітів попрацюю, то на городі, а трохи розумовою працею позаймаюсь – і нічого не набридає, бо змінюю види діяльності. Люблю відпустку!!!


Займалась реставрацією

У квітниках розміщувала старі Назарикові іграшки. Звичайно: вони втратили свій привабливий вигляд. Спробувала попрати – не дуже допомогло. На фото видно, які вони вкриті плямами цвілі. Та й кольори вигоріли, а викидати не хочеться. Ось і стали в пригоді мої акрилові фарби. Відреставровані іграшки знову розташувались у квітнику.