Блаженство творчості…

Тихо-тихо падає сніг…
Сніжинки, мов намистинки,
Прикрашають сіро-чорну природу.
Відчувається якась урочистість, святковість.
І хоча я надзвичайно люблю весну,
Ця сувора краса мене зачаровує.
Тоді з душі лине нестримний потік,
Який швидко переношу на аркуш паперу
Поетичними чи прозовими рядками.
Вихлюпую їх із серця,
Розвантажую його –
І відчуваю таке полегшення,
Таке задоволення, наче народжуюсь знову…
Я відроджуюсь до життя!

Це верлібр? Можливо. Та хіба це так важливо? Важливим є сам процес та його наслідок. Сьогодні знову дуже легко писалося. Може, це моє? Може, варто дослухатись до порад сина, колег по роботі…? Подумаю над цим…


Щойно написалося…

Яке це щастя – душа крилата!
Із нею можна все відчувати.
Допомагає добро творити,
У радості й горі життя любити.

А крила, знаю, Господь усім дав.
Щоправда, не кожен їх розпізнав:
Один відчув їх – і знявсь в височінь;
Інший, бо слабший, сховав в глибочінь…

Крилатість наша – це справжня воля!
Це українська щаслива доля!
Плекаймо крила, піклуймось про душі –
Крилаті світ посміхатися змусять!


Сьогодні два роки…

Сьогодні відслужили заупокійну Службу Божу за моїм чоловіком. Сповідалися. Нас було восьмеро. Мене це вже навіть не дивує, бо пересвідчувалась неодноразово, що це Василькове число. Чую від багатьох людей: “То вже два роки пролетіло?” Мені вони не пролетіли. Це дуже важкий період у житті, і не лише моєму. Так, за цей час я звикла до того, що спілкування наше проходить у снах, хоча духовну єдність я відчуваю наяву постійно. Коли виникають якісь проблеми, звертаюсь до Василька з проханням допомогти. Може, цього не можна робити, я не знаю, але допомогу завжди отримую. Вчора у школі виявила, що загубила свій золотий хрестик, бо чомусь розстібнувся ланцюжок. Шукали у школі, у гуртожитку. Сподівалась, що знайду вдома. Однак мої пошуки не були успішними, хоча передивилась усе і скрізь. Вирішила, що загубила дорогою до школи. Лягала спати близько 4 години. Як і завжди, після молитви розмовляла зі своїм Васильком. Цього разу повідомила йому радісну новину про успішний Назарчиків попередній захист дисертації (о 3 годині повернувся в Тернопіль з Києва). А потім сказала своєму Василькові, що тільки він може знайти мого хрестика. Прокинулась з відчуттям, що хтось мене легенько розбудив. Помолилась. Коли ложила на місце тапочки мого Василька, то побачила свій хрестик, який стояв (не лежав) на приліжковому килимку, який я вчора підмітала, прибираючи в хаті. Подякувала своєму коханому за турботу й опіку, яка не припинилася після 30 листопада 2015 року…


Рада за мою Настуню

Що творилося в моїй душі, коли я сьогодні відкрила електронний протокол ІІ етапу ХVІІІ Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика і побачила першим у ньому прізвище та ім’я моєї Настуні Скасків! Із 34 балів вона набрала 29. Так, я була б абсолютно задоволеною, коли б вона набрала максимальну кількість балів, однак і цей результат не може не тішити. Такі діти допомагають самому вчителеві повірити в себе, переконати у тому, що на правильному шляху. Дякую цій талановитій розумниці і бажаю ще більших успіхів! Адже попереду – районна олімпіада з української мови і літератури, обласний етап конкурсу ім. Петра Яцика, “бойове хрещення” у МАН, куди цього року вступили; конкурс учнівської творчості тощо. УСПІХІВ НАМ ВЕЛИЧЕЗНИХ!!!


Успішний виступ – нагорода

Наше тріо на обласному конкурсі нагороджене дипломом “За оригінальну інтерпретацію”. Рада, що талановиті діти не залишились поза увагою журі. Вітаю Анастасію Скасків, Ярославу Гречаник, Миколу Слободяна та вчительку музичного мистецтва Бавдис А.Й. з цією відзнакою! Змагалось 39 колективів. 11 з них посіли 1-3 місця, 10 отримали дипломи у номінаціях (ми у тому числі), а 18 взяло лише участь. Тому щиро радію, що ми не серед тих 18; і вірю, що надалі будемо серед тих, хто завоював місця.


Шквал приємних емоцій

Яке я сьогодні пережила емоційне піднесення! Як приємно було слухати чудовий спів наших талановитих дітей! Працівник палацу культури під час їх виступу тихенько за моєю спиною запитував у колеги з Кобиловолок, звідки ці діти, що так гарно співають. Пані Марія сказала, що зі Струсова. Потім він ще нам висловив свою похвалу. А яким бальзамом для моєї душі стала випадково почута мною розмова про виступ наших школярів інших учасників та їх наставників! Коли я вибирала, що купити нашим дітям, почула розмову 6 чи 7 людей, які зібралися попити кави. “На цей час найсильнішим був виступ тріо, де хлопчик між дівчатками”,- сказала одна жінка (мабуть, учитель). “Так. Це тріо зі Струсова”,- додала інша. О, що зі мною в цей час стало відбуватися!.. Швидко придбавши смаколики усім нам, я щодуху помчала на балкон, щоб передати почуту розмову. Діти та вчителька від задоволення розцвіли… Яким буде результат, не знаємо, бо не чули усіх, а завтра – ще один конкурсний день. Та одне очевидно: наші діти успішно справились із поставленим завданням! Пишаюсь ними та їх учителькою Анною Йосипівною! Надіюсь на чесне суддівство.


Рада за наш із Настею успіх

26 жовтня 2017 року взяли участь у районному етапі конкурсу “Свята Покрова”. У п’яти номінаціях отримали 4 перемоги! Радію з цього, як дитина. Адже стільки зусиль докладено, стільки праці вкладено. Діти наші – молодці! Талановиті діти! Якщо у перемозі вокального тріо я практично не сумнівалася, то у номінації “Патріотична проза і поезія” певні сумніви були. Настуня Гордєєва вперше їхала на такий конкурс, тому ми дуже хвилювалися. Та коли Настя виступила, я на 99% була впевненою, що матимемо ІІ місце. І наші старання увінчалися чудовим, як для дебюту, результатом. Дуже рада, що все вдалося. Насті сподобалось також. Участь у конкурсі – це новий досвід, робота над розвитком своїх творчих обдарувань. Попереду – багато нових перемог. Я впевнена у цьому!


Літо повернулось?

Гарний сонячний вихідний сьогодні. Здається, осінь вирішила поступитися літу. Якби не жовте листя, яке вже золотим дощем падає з дерев, можна було б подумати, що літо. Мої хризантеми уже тішать своїм цвітом. Частину із них придбала лише цього року. А от ті, які посадила пізньої осені минулого року, стали пишними кулями, всипаними цвітом. Надзвичайно люблю квіти!


Подарунки вже у дошкільнят

13.10.2017 року ми передали свої вироби у дошкільні групи. У нас залишились іще метелики, тому виготовимо плакат, який розмістимо у коридорі другого поверху. Готова вже до нового майстер-класу, але сподіваюсь, що хтось із “тризубівців” підготує свій, адже ми так домовлялися. Дуже хочу активності та дитячої ініціативи. Тішить те, що діти самі запитали, чи будемо проводити благодійні ярмарки. Запропонували перший провести у вівторок, бо це після трьох вихідних. Їх рішення озвучила на загальношкільному зборі. Уже телефонували окремі батьки, чи справді буде ярмарок, бо вони хочуть допомогти своїм дітям добре підготуватись. Сподіваюсь, що ярмарок відбудеться.


Любимо творити!

Виготовляла зі своїми “тризубівцями” метелики в техніці орігамі. Вирішили створити картинки і подарувати їх нашим дошкільнятам (групі “Веселка” і групі “Сонечко”). На перервах діти приходили в методичний кабінет і працювали над втіленням нашого задуму. Завтра подаруємо уже готові вироби. Нам дуже сподобалось творити!