Ми народилися!

24.02.2015р. – день народження шкільного національно-патріотичного клубу (НПК). Сьогодні відбулось перше організаційне засідання. До складу Клубу на сьогоднішній день ввійшло близько тридцяти вихованців 8-10 класів, адміністрація закладу та педагог-організатор. Усі обмірковували, яку обрати назву клубу, символіку тощо. Гасло уже прийняли. Також було обрано голову ради клубу. Ним став десятикласник Ярослав Сурівка. Дякую Марії Григорівні за пропозицію мені очолити даний Клуб. Це дуже почесно. Бажаю усім нам  тільки успіхів!

Хочу процитувати вислів Едлая Стівенсона: “Патріотизм – це не вибух емоцій, а спокійна й міцна відданість, що триває впродовж усього життя людини”. Менше говорити, а більше робити корисних справ, на мою думку, і буде проявом патріотизму. Тому – до роботи! І хай нам щастить!


Радісна новина

Радісною новиною розпочався шкільний тиждень. Адже наш Сашко Чабан завоював перше місце на районній олімпіаді з економіки! Я, чесно кажучи, сподівалась на призове місце, але про перше навіть і не мріяла. Щиро-щиро вітаю Сашуню та Людмилу Володимирівну із цим здобутком! Бажаю Вам наполегливо попрацювати, щоб гідно виступити на обласному етапі. А ми 01.03.2015р. будемо тримати кулаки, щоб Сашкові все вдалося якнайкраще. ДЯКУЮ!!! БАЖАЮ ВАМ УСПІХІВ!!!


Диплом від “Дивослова”

Хочу похвалитись, що в суботу отримала з редакції журналу “Дивослово” диплом учасника конкурсу часопису “Дивослово” “Урок після уроків” за матеріал “Малювала казку осінь” (зустріч у літературно-музичному салоні). Хочу сказати, що надіслала його до редакції у листопаді чи грудні. Приємно, що матеріал не залишився поза увагою. Таким чином, і сільські вчителі можуть ділитися досвідом на всеукраїнському рівні. Потрібне лише бажання працювати.


Національно-патріотичний клуб

Національно-патріотичне виховання повинне бути в основі всього навчально-виховного процесу. У нашому закладі це дуже добре розуміють. На часі – створення Клубу патріотичного виховання. Рада, що маю честь його очолити. Завтра із школярами, які бажають вступити до цього Клубу, обговоримо першочергові завдання, а також нам потрібно вирішити, яку назву дати Клубу, його символіку тощо. Попереду – клопітка, але цікава робота. Наш перший вихід у село запланований на 10 березня, коли спільне виконання Гімну України.



День Героїв Небесної Сотні

Сьогодні – День Героїв Небесної Сотні. Організували перегляди фільмів з наступним обговоренням про Майдан, які ввійшли до створеної у школі відеотеки.

Ми знову плели маскувальні сітки. Мені подобається ця робота. Багато дітей долучилося до неї: на уроках трудового навчання готували нам нитки, випорюючи їх із мішків, інші ними маскували сітки. Робота кипіла. Залишилося ще трохи роботи на завтра. У понеділок або вівторок відвезу готові вироби в Теребовлю. Вважаю, що такими корисними справами ми вшановуємо тих, хто віддав своє життя і здоров’я. Та, і це найголовніше, допомагаємо живим здобувати перемогу. А вона ОБОВ’ЯЗКОВО буде нашою!



Боже! Коли настане мир на Україні?!

Боже! Пошли мир на Україну!Сьогодні минає рік від ночі, коли “зачищали” Майдан. Здавалось: нічого страшнішого бути не може. Та ні. Далі – розстріляна Небесна Сотня. А потім… А потім війна…

Я вірю, що ми зможемо перемогти нашого ворога (зовнішнього і внутрішнього). Але якою ціною? Скільки уже загинуло патріотів! Скільки залишилося каліками! Скільки!.. Згадуються слова Івана Драча: “Змінився час, та все іде по колу – немов проклятий України шлях”. Дійсно, історія повторюється. Мабуть, ми не робимо потрібних висновків, тому посилаються все нові випробування.

Щойно довідалась, що цієї ночі мають привезти тіло тата-“кіборга” нашої семикласниці Марічки Вітишин. Важко…

Я в дитинстві любила читати книжки про героїзм у війні. Ніколи не думала, що війна стане очевидністю в наш час. Ніколи не думала, що писатиму листи на фронт незнайомим солдатам, що буду з дітьми плести маскувальні сітки для розвідників і снайперів. Але роблячи це, відчуваю себе потрібною. Вважаю, що кожен повинен максимально прикластися, щоб допомогти якнайбільше.

БОЖЕ! КОЛИ Ж НАСТАНЕ МИР НА УКРАЇНІ?!


Ветерани Афганістану – гості шкільної кімнати-музею народознавства “Спадщина”

У день проведення волейбольного турніру до кімнати-музею завітали ветерани війни в Афганістані. Вони оглянули експозицію, залишили свій запис у книзі відгуків, сфотографувались біля куточка свого полеглого побратима Володимира Денеки. Ми отримали запрошення відвідати їх музей у Теребовлі. Також нам пообіцяли надати ще матеріали про Володимира, щоб поповнити ті, які маємо ми. Надіємось на подальшу співпрацю і дякуємо за увагу до нашого закладу.

До школи цього дня також завітала рідна сестра Володимира Денеки зі своєю донькою та внуками. Вони також сфотографувались біля пам’ятного куточка воїна. Ми урочисто вручили їй на пам’ять фотомиті турніру.


Волейбольний турнір відбувся

Сьогодні на базі нашого закладу пройшов VІ районний волейбольний турнір на кубок імені Володимира Денеки – випускника нашої школи, який загинув в Афганістані. Цьогорічні змагання ми присвятили річницям виводу військ з Афганістану, Революції Гідності, пам’яті героїв Небесної Сотні та полеглим воїнам в зоні АТО. На захід прибули ветерани війни в Афганістані, рідна сестра Володимира Денеки, представники Тернопільського осередку українського козацтва, сільський голова, представники місцевої групи “Здоров’я”, жителі села. Урочиста частина розпочалась біля меморіальної дошки В.Денеці, де хвилиною мовчання було вшановано пам’ять про загиблих. Далі усі перемістились до спортивного залу. Школярі виступили із цікавою літературно-музичною композицією, створеною заступником директора з виховної роботи Брантюк М.Г. та педагогом-організатором Кокітко І.С. Чудове виконання пісень Ярославою Гречаник, Анастасією Скасків, Максимом Скасківим, Анжелікою Радомською. Хвилюючі танцювальні композиції. Проникливі віршовані рядки, у які школярі вкладали душу. Патріотичний дух просто витав у повітрі! А з якими емоціями присутні сприйняли виступ Тернопільського колективу осередку Українського Козацтва!

Після урочистої частини відбувся сам турнір із волейболу. Перемогу, за традицією, здобула команда Ілавченської ЗОШ. Друге місце завоювала команда хлопців нашої школи, а третє – Струсівської ЗОШ ім. С.Будного. У турнірі взяли участь також команди Лошнівської та Микулинецької шкіл. Цього року змагалися ще дві команди дівчат. Перемогу здобули дівчата Струсівської ЗОШ ім. С.Будного. Усі команди отримали подяки за участь у турнірі, пам’ятки-фотомиті, а переможці – дипломи, медалі, кубки. Пам’ятні фотомиті та подяки отримали також усі, хто надав посильну допомогу нам в організації проведення даного турніру.

Для мене у даному заході найважливішим був його патріотичний дух. Саме це і змусило мене прочитати свого вірша після церемонії нагородження. Коли переповнюють емоції, я не можу їх у собі тримати. Мене ніхто не змусить щось сказати, якщо захід не сподобався. Але й ніхто не стримає, коли я під враженнями. Тоді відчуваю необхідність бодай щось сказати. Дякую Марії Григорівні та Іванні Семенівні за сильну ідею,  Анні Йосипівні та Наталі Ярославівні – за чудові пісенні та хореографічні композиції;  усім учням – за ті емоції, які вони змогли донести до глядачів; волейбольним командам – за гідну гру…

Після закінчення змагань козаки частували усіх дуже смачними стравами, які вони приготували на вогні. Смакувала і солянка, і декілька видів кулешу, і картопля (смажена, печена), і козацький чай… Я, чесно кажучи, вперше скуштувала куліш і солянку. Мені ду-у-у-же сподобалося! Обід надворі, біля численних казанів козацької похідної кухні, в оточенні козаків – це запам’ятається надовго. Хочеться вірити, що все побачене, почуте і пережите  залишиться хорошим спогадом для усіх присутніх.