Свято Миколая

Свято Миколая у мене асоціюється із мандариново-цукерковим смаком, помаранчево-блискучими барвами; із очікуванням дива, яке має з’явитися з-під подушки; із щасливими блискітками в очах у дітей і дорослих…


Виготовляли ялинки-вітання

Сьогодні, як і планувала, провела майстер-клас з виготовлення ялинки-вітальної листівки. Моїм 10-класникам сподобалось. Ми зробили 35 таких подаруночків для наших захисників. Сьогодні передали волонтерам ГО “Теребовлянська вежа” 90 штук імбирного печива у формі ялинкових прикрас, 22 малюночки, 35 наших ялиночок  і 9, виготовлених учнями 3 класу; подарунок від учнів 2 класу. Маємо замовлення на білу маскувальну сітку.


Приємне спілкування

Сьогодні вперше спілкувалася з письменником Петром Івановичем Сорокою. Знов у пригоді стала соціальна мережа Facebook. Дуже хвилювалася, коли він взяв рукопис нашої з Настею роботи для ознайомлення, хоча сама про це попросила. Великою несподіванкою було те, що вже цього ж вечора він зателефонував. Почуваємося із Настунею окриленими, бо отримали дуже схвальний відгук про наше перше творіння у МАН. Обов’язково дослухаємось до порад професіонала. Вдячна поетесі Вірі Лахуті, яка порадила звернутися до Петра Івановича. Сподіваємось, що нам усе вдасться. Готуємось до захисту своєї роботи – першої нашої ластівки у МАН. Паралельно працюємо над прозовим твором, який буде брати участь у конкурсі учнівської творчості (номінація “Література”). Одночасно готую свою роботу до участі в українознавчому конкурсі. У ній використаю наш з Андрійком новий відеофільм – “Народжений великою землею” (про поета Степана Будного). Справ багато. Хочеться все встигнути зробити…



Приємні відчуття

Сьогодні прийшли протоколи олімпіади з української мови і літератури. Моя Настуня Скасків на ІІ місці, двоє дівчаток Наталі Василівни – на ІІІ місцях. Дуже раді цьому успіху нашої команди! Продовжуємо працювати, щоб наступного року покращити наші результати, адже систематична праця дає результати.


Блаженство творчості…

Тихо-тихо падає сніг…
Сніжинки, мов намистинки,
Прикрашають сіро-чорну природу.
Відчувається якась урочистість, святковість.
І хоча я надзвичайно люблю весну,
Ця сувора краса мене зачаровує.
Тоді з душі лине нестримний потік,
Який швидко переношу на аркуш паперу
Поетичними чи прозовими рядками.
Вихлюпую їх із серця,
Розвантажую його –
І відчуваю таке полегшення,
Таке задоволення, наче народжуюсь знову…
Я відроджуюсь до життя!

Це верлібр? Можливо. Та хіба це так важливо? Важливим є сам процес та його наслідок. Сьогодні знову дуже легко писалося. Може, це моє? Може, варто дослухатись до порад сина, колег по роботі…? Подумаю над цим…


Щойно написалося…

Яке це щастя – душа крилата!
Із нею можна все відчувати.
Допомагає добро творити,
У радості й горі життя любити.

А крила, знаю, Господь усім дав.
Щоправда, не кожен їх розпізнав:
Один відчув їх – і знявсь в височінь;
Інший, бо слабший, сховав в глибочінь…

Крилатість наша – це справжня воля!
Це українська щаслива доля!
Плекаймо крила, піклуймось про душі –
Крилаті світ посміхатися змусять!


Сьогодні два роки…

Сьогодні відслужили заупокійну Службу Божу за моїм чоловіком. Сповідалися. Нас було восьмеро. Мене це вже навіть не дивує, бо пересвідчувалась неодноразово, що це Василькове число. Чую від багатьох людей: “То вже два роки пролетіло?” Мені вони не пролетіли. Це дуже важкий період у житті, і не лише моєму. Так, за цей час я звикла до того, що спілкування наше проходить у снах, хоча духовну єдність я відчуваю наяву постійно. Коли виникають якісь проблеми, звертаюсь до Василька з проханням допомогти. Може, цього не можна робити, я не знаю, але допомогу завжди отримую. Вчора у школі виявила, що загубила свій золотий хрестик, бо чомусь розстібнувся ланцюжок. Шукали у школі, у гуртожитку. Сподівалась, що знайду вдома. Однак мої пошуки не були успішними, хоча передивилась усе і скрізь. Вирішила, що загубила дорогою до школи. Лягала спати близько 4 години. Як і завжди, після молитви розмовляла зі своїм Васильком. Цього разу повідомила йому радісну новину про успішний Назарчиків попередній захист дисертації (о 3 годині повернувся в Тернопіль з Києва). А потім сказала своєму Василькові, що тільки він може знайти мого хрестика. Прокинулась з відчуттям, що хтось мене легенько розбудив. Помолилась. Коли ложила на місце тапочки мого Василька, то побачила свій хрестик, який стояв (не лежав) на приліжковому килимку, який я вчора підмітала, прибираючи в хаті. Подякувала своєму коханому за турботу й опіку, яка не припинилася після 30 листопада 2015 року…


Рада за мою Настуню

Що творилося в моїй душі, коли я сьогодні відкрила електронний протокол ІІ етапу ХVІІІ Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика і побачила першим у ньому прізвище та ім’я моєї Настуні Скасків! Із 34 балів вона набрала 29. Так, я була б абсолютно задоволеною, коли б вона набрала максимальну кількість балів, однак і цей результат не може не тішити. Такі діти допомагають самому вчителеві повірити в себе, переконати у тому, що на правильному шляху. Дякую цій талановитій розумниці і бажаю ще більших успіхів! Адже попереду – районна олімпіада з української мови і літератури, обласний етап конкурсу ім. Петра Яцика, “бойове хрещення” у МАН, куди цього року вступили; конкурс учнівської творчості тощо. УСПІХІВ НАМ ВЕЛИЧЕЗНИХ!!!


Успішний виступ – нагорода

Наше тріо на обласному конкурсі нагороджене дипломом “За оригінальну інтерпретацію”. Рада, що талановиті діти не залишились поза увагою журі. Вітаю Анастасію Скасків, Ярославу Гречаник, Миколу Слободяна та вчительку музичного мистецтва Бавдис А.Й. з цією відзнакою! Змагалось 39 колективів. 11 з них посіли 1-3 місця, 10 отримали дипломи у номінаціях (ми у тому числі), а 18 взяло лише участь. Тому щиро радію, що ми не серед тих 18; і вірю, що надалі будемо серед тих, хто завоював місця.