ПРО РОМАШКУ і НЕ ТІЛЬКИ…

Самотньо світилась голівка ромашки –
Їй сонечко пестило ніжно обличчя.
Краплинки роси, наче слізки, блистіли…
Красуня… й сама – ось таке протиріччя!

Та ось звідкілясь прилетів теплий вітер,
Він став ніжно-ніжно її обіймати.
Своїми цілунками слізоньки витер –
І сонячно квіточка стала всміхатись.

Ось так і в людей дуже часто буває:
Самотність і сум – враз любові причастя!
Мабуть, Вища Сила завжди посилає
Людей, що наповнюють душу любов’ю і щастям.

28.03.2020р.


Related Posts



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *