Прочитала “Звільнення” Наталки Михно

Сьогодні була на сповіді, прийняла причастя. Як і завжди, прийшло відчуття полегшення (завжди так почуваюся після індивідуальної сповіді). День такий сонячно-усміхнений!.. Як я люблю цю пору, коли природа і люди прокидаються від зимового сну! Яскрава зелень, виблискуючи у промінцях весняного сонечка, приваблює своєю молодістю. Верба всміхається оченятами своїх “котиків”; веселе птаство творить весняну симфонію… Навіть прогріте повітря бринить якось по-особливому…
Я сьогодні буквально “проковтнула” книгу Наталки Михно “Звільнення”. Трошки більше години – і останні рядки твору прочитані. Дякую авторці за цей дарунок. Ввімкнула мелодію Михайла Скорика, яку завжди слухала героїня твору, – це ж одна із моїх улюблених!.. (ніколи не ставлю собі за мету запам’ятовувати автора; для мене важлива сама мелодія; відчуття, які виникають під час звучання…) Окремі моменти твору мені такі близькі, такі знайомі в окремих своїх деталях, що… вони – наче мої. “Важко зізнатися: я і самотність… отак щовечора… кожнісінької ночі… так тихо…
Знаєш, щоденнику, прикро зізнатися навіть самій собі… Були вечори, коли ставало страшно від цієї тиші… Молилася… Намагалася писати тобі, щоденнику… Не писалося… Тоді я плакала… довго і багато… навзрид… Якась невимовна нудьга шарпала душу, і я не знала, куди себе подіти від себе самої…
О-о-о… і так щовечора…”
А ось до цього мені ще треба прийти: “Відпустивши минуле, я мріяла про майбутнє, але навчилася жити в сьогоднішньому дні, а не завтра і не вчора, як колись у юні роки… Моя зрілість принесла мені спокій”. Хоча дещо із цього також уже осягнула: живу сьогоденням, дякую за дарований Богом час життя у цьому світі.
Мені дуже рідними є висловлювання нашого філософа Г.Сковороди, до яких звертається героїня. А ще мені у творі імпонує тверде переконання у світле недалеке завтра нашої рідної землі, у її розквіт. Адже ми варті жити достойно на своїй рідній землі… (Я стала використовувати трикрапку частіше звичайного – вплив твору також).

Цю публікацію розмістила у соціальній мережі Fasebook. Авторка мені відписала наступне: “О …. дякую …. за те, що вмієте читати книги  і так АНАЛІЗУВАТИ – відчуваючи …” Дякую і за книгу, і за коментар…


Related Posts



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *