Сьогоднішня порція лірики

Небожителю любий,
До тебе душею я лину,
Щоб відчути тебе, пригорнутись,
Втопитись в очах хоча б на хвилину…

Ти промінням сьогодні
Дарував мені свій поцілунок.
Все одно ти зі мною завжди,
Тому зник із душі горя трунок.

Ти просив посміхатись,
Щасливо у світі цім жити…
Я вже можу, рідненький,
Сміятись, любити, творити…

Ти радієш із нами
І піклуєшся (ми відчуваєм).
Небожителю милий,
Пам’ятаємо, любим… Я ж – щиро кохаю!


Related Posts



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *