Творчість учнів

19.10.2016р.

На контрольну роботу з української мови “Складне речення” принесла і положила на парту кожній дитині яскравий листочок як дарунок від осені. Останнім завданням запропонувала написати мініатюру “Про що задумався осінній листочок?”, використавши складні речення і пряму мову.

Ось робота Насті Скасків: “Осінній листочок із сумом дивився, як повз нього пролітають його жовто-багряні товариші. Підхоплені вітром, вони були такі безпомічні і жалюгідні. Він зажурено спостерігав, як вони опускалися у калюжі, наче самотні кораблі, що от-от потонуть. «Невже і я колись буду отак лежати серед болота і калюж, нікому не потрібний і покинутий?» – з острахом думав листочок.
Це непокоїло його кожного дня, і, ледь зачувши подих вітру, він міцно хапався за гілку, щоб не впасти. Але одного разу сильний порив таки скинув його з дерева і закружляв у танці. Листочкові вже не було страшно, він не переймався тим, що внизу калюжі, він просто літав…”

12.03.2015р.

Знову ж таки пропоную вірша Максимка. Я його також уже надіслала до редакції “Долоньок”.

Україно моя! Україно моя!
Ти – нескорена й горда державо,
Де квітують лани й колосяться поля.
Я пишаюсь тобою по праву.

Україно моя! Україно моя!Максим Скасків проводить екскурсію в кімнаті-музеї народознавства
Рідне серце усього народу.
Ми черпаємо сил із твого джерела
Та відстоюєм нашу свободу.

Україно моя! Україно моя!
Гнана, зболена, непереможна!
Будем ніжно плекати тебе й берегти,
Бо без тебе прожити не можна.

Україно моя! Україно моя!
Богу дякуєм, що тебе маєм,
Бо для нас ти одна дорога сторона,
Нашу волю святу захищаєм.

Україно моя! Україно моя!Любімо свою рідну Україну!
Мати Божа піклується нами.
То ж молитву складім, до Христа припадім,
Щоби добрими бути синами.

Україно моя! Україно моя!
Будеш гордо цвісти й майоріти.
Усіх сил докладем – і тебе піднесем.
Ти – нам мати, а ми – твої діти!

10.02.2015р.

Настуня Скасків надіслала на мою електронну адресу вірша, написаного Максимком. Я вже переслала його до редакції газети “Долоньки”.

Донбас у диму,
Канонада лунає,
«Град» пекло на землю
Мою закликає.

Заснуло навіки
Багато солдат.
Холодною сталлю
Блищить автомат.

Тримаються міцно
Наші бійці:
Гвинтівка під боком,
Граната в руці.

І знову, і знову
Строчить кулемет,
Не вирватись ворогу
З смерті тенет.

І чобіт ворожий
Тут більш не пройде.
А нашим героям
Честь, слава буде.

Мужній воїн, герой,
Вірний друг, син і брат –
Вкраїну боронить
Український солдат.

19.09.2014р.

Учні школи писали листи українським солдатам, які воюють на східному кордоні нашої України. 81 лист я відвезла в Теребовлянський штаб національного спротиву. Зараз школярі готують листи пораненим. Цього вірша написала учениця 7 класу Насалик Вікторія спільно із своїми батьками.

Ти стоїш на державнім кордоні,
Ти та інші вкраїнські сини.
Ти – вояк – не у вражім полоні.
Не скорили тебе вони!

На обличчі твоїм горить мужність,
Хоч підступний за спинами кат,
Та великого серця потужність
Підірве і мільйони гармат.

Знаєш ти, як любить Україну
І віддати їй серце своє.
Знаєш, як не тікать на чужину…
Знаю я: честь в тебе є!

Я пишаюсь тобою, солдате,
Я пишатимусь щиро завжди.
Адже так Україну любити
З-поміж тисяч зумів лише ти.

18.07.2014р.

Отримала повідомлення від Насті Скасків: “Доброго вечора, Оксано Степанівно! Прочитала пост про міст у національних кольорах на сайті школи і хочу поділитися з Вами фото, на якому теж краплинка любові до України (ідея та робота Максимка) ”. Ось що створив цей хлопчина.

Робота Максима

 

27.04.2014р. Семикласниця Тернопільська Наталя також написала свого першого вірша. Вітаю і її із цією подією.

На природі ми гуляли,
Радості в торбину всі набрали.
Нам сонечко всміхнулось щиро,
І соловейко соло заспівав,
Хмарки свій танець показали вміло,
Й листок зелений піснею вітав.
А річка понеслась удаль,
Не зупинившись навіть на хвилину.
Вона гукнула: “Прощавай!
Спішу в посушливу долину…”
Ліс тепло нас зустрів,
Подарувавши всім натхнення.
Секрет свій нам розкрив
І побажав всім вічного кохання.

22.04.2014р. Семикласник Дідух Дмитро написав свої перші віршики. Вітаємо його із первістками!

Розпустила верба коси,
І омили її роси.
І цвіте вона, красива,
Добра, гарна і вродлива.
Я буду з нею виростати
І добре її доглядати.

***

Берізонько, берізонько, ти гарна та ясна!
Берізонько, берізонько, ти – сонячна весна.
Берізоньку, берізоньку я хочу обійнять.
Берізоньку, берізоньку свою поцілувать.

17.03.2014р. Сторінками альманаху Насті та Максима

ВЕСНА ПОСПІШАЄ

Весна поспішає – баритись не слід!
Вже скреснути мав би останній лід.
На весну чекають ліси і поля,
Бо радість велику несе їм вона.

Розтали сніги, відступила зима,
По лісі гуляє звірят дітвора,
А пташки співають на всі голоси
І славлять весну – королеву краси.

                                                          Анастасія Скасків

ПЕРВОЦВІТИ

Я прийшов в весняний ліс.
Бачу – вже підсніжник зріс.
Скоро в мами буде свято –
Квітів я нарву багато!

Але враз подумав я:
Не знищить красу цю рука моя!
Я маму свою обійму, поцілую,
А квітку чарівну візьму й намалюю. 

                                     Максим Скасків

10.03.2014р. 

Любий прадідусю Тарасе, про Твою нелегку долю ми довідалися, читаючи твір Оксани Іваненко «Тарасові шляхи», переглядаючи фільми, вивчаючи біографію, слухаючи розповіді батьків, учителів. Нас захопило прагнення талановитого хлопчини знайти себе у житті, реалізувати здібності, вгамувати свою спрагу творчості. 
Минулого року, готуючись до відзначення Шевченківських днів у школі, я написала ці поетичні рядки:
Світлеє волосся і синії очі,
Латана сорочка – чорнішая ночі.
Втомлені босі ноги,
Потерті штанята…
Нікому малого і нагодувати.
Але добру, щиру вдачу
Сиротина має.
Йому матінка-природа
Душу зігріває.
Олівець, перо, чорнило
В руках у хлопчини –
І лягають на папір
Вірші та картини. 
А я також присвятив свій поетичний твір Тобі, прадідусю Тарасе. Ось що в мене вийшло.

На столі – «Кобзар» Шевченка –
Живе, віще слово.
Ще малим читала ненька
Книжку цю чудову.
В дитсадку, у школі рідній
Вчив вірші я нові.
Вчивсь любити Батьківщину,
І природу, й мову.
В українській сім’ї кожній
Шевченка читають.
Про страждальну його долю
В усім світі знають.
Нелегкий був шлях Тараса –
Сироти в свитині.
Недитяча доля надто
Випала дитині.
Живі були батько й мати –
Добре було жити.
І співати, й малювати,
Природу любити.
А як бідним сиротою
Тарас зостається,
То злим чорним хижим птахом
Світ йому здається.
По дяках він натинявся.
Але не навчився.
Тільки дуже й задарма
У них наробився.
Один маляр погодився
Хлопчика навчити,
Але дозволу від пана
Треба пред’явити.
І помчав Тарас до пана
Дозволу питати,
Але хлопцю довелося
Тому слугувати.
Треба пану тому люльку
Подать, запалити,
Бридку муху відігнати,
І води налити.
Важко хлопець працював
Щодня, щогодини,
Але нишком малював
Чудові картини.
Зауважили талант цей
Брюллов і Сошенко,
Викупили хлопця з рабства –
Вільним став Шевченко!
Вчиться, пише і малює,
Вдихає свободу,
Але «вольності» бажає
Й своєму народу.
У віршах він закликає
Народ вільним бути,
Боронити край свій рідний
Від ворогів лютих.
Злякалися цього слова
Злі власті, погані,
Веліли прогнать Тараса,
Закувать в кайдани.
У неволі, на чужині,
Шевченко страждає.
Пише пісні, пише вірші,
А серце ридає.
А як десять літ проходить,
На волю вертає.
Знов до боротьби за правду
Народ закликає.
Тут недуга підкралася,
Серце замовкає.
Проте слово немеркнуче
У віках лунає.
Гордість нашої країни –
Безсмертний Шевченко.
Славить його на весь світ
Україна-ненька.
На столі – «Кобзар». Святиня.
Живе, віще слово.
Передам колись я сину
Книгу цю чудову.

Творча робота Скасків Анастасії та Максима (2012-2013н.р.)

Сімейні літературні вечори

Величезний сонячний диск скотився, щоб відпочити. Вечірні сутінки опустилися на землю. Згас ще один день. Натомлена земля готується до сну. Ми з братом Максимом радіємо, бо сьогодні у нас вдома сімейні читання. У нашій родині це стало доброю традицією. Ми любимо читати й обговорювати події, аналізувати вчинки персонажів. На столі – твір Оксани Іваненко «Тарасові шляхи».
Умощуємось зручніше. «Скільки тих шляхів на світі, і куди вони всі ведуть!..» – починає читати мама. Слухаємо з братом – і бачимо той Чорний шлях, Тараса, його родину, стару похилену хатину… Відчуваємо запах Катрусиних чорнобривців, котрі звеселяли їм серце.
Нам подобається білочубий допитливий хлопчина, котрий намагається пізнати світ. З ранку до вечора, блукаючи селом, Тарасик придивляється до всього навколо. Його вабить краса рідного краю. Він прислухається до співу пташок, дзюркотіння води у річці, шелесту трав. І це дарує хлопчині відчуття радості та спокою. «Оце вже він утік від свого товариства, заховався в густих кущах калини і замріявся. Він любить отак – заховатись десь у бур’яні чи в калині, дивитися на небо і мріяти, мріяти…» – продовжує читати мама.
Ловимо себе на думці, що ми також любимо, лежачи горілиць, дивитися на небо, особливо коли по ньому погідної літньої днини пропливають пухнасті чудернацькі хмарини. Нам цікаво з братом фантазувати. Придивляючись до них, бачимо химерних тварин, птахів, кораблики, мережки. Та найцікавіше відчувати політ на них. Тоді тіло стає легким, і нам здається, що ми летимо над нашим чудовим краєм…
А от уві сні цієї ночі ми таки справді літали. Батьки кажуть: це тому, що ростемо. Можливо. Я бачила густий-прегустий ліс, що стоїть, немов сторожа. Внизу тихо плине річка, в якій відбиваються кучеряві хмарки. Будиночки потопають у золоті дерев, що виблискують у сонячному світлі. Срібна нитка бабиного літа співає свою пісеньку. Звідкись прилетів пустун-вітерець – схопив у жменю листочки, підкинувши їх догори, пустив на землю золотим дощем…
А Максим уві сні бачив хлопчину, який лежить у вишневому садку. Зграйка білих пелюсток злітає із дерева, притрушує його. Він дивиться на небо, помережане вечірніми зорями чи ранковими пухнастими хмарами, в його уяві постають фантазійні образи, а згодом на папері з’являються малюнки…
Зранку ми розповіли свої сни батькам. Вони порадили їх записати. А коли випала вільна хвилина, ми продовжили читати роман про дитинство Тараса Шевченка. Плакали, коли читали про смерть матері. Нас глибоко вразили передсмертні пророчі слова батька: «Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба, він не буде абиякою людиною. Буде з нього або щось дуже добре, або велике ледащо – для нього моя спадщина або нічого не значитиме, або нічого не поможе!» Я згадала, що у школі для нас проводили експрес-подорож «Тарасовими шляхами», під час якої ми переглядали уривок із фільму, де звучали ці пророчі слова Тарасового батька.
«Я намалюю ілюстрацію до вірша Т.Шевченка», – сказав Максим. Він зайнявся цим, а мені захотілося самій повіршувати. Домовились, що покажемо потім свої роботи один одному…
«Дитинство – найкращий вік людини», – згадалися слова нашої мами. Сучасні діти оточені піклуванням і любов’ю рідних і близьких, матеріальними благами. Нужда, важка праця, панщина, сирітство – в таких умовах зростав Тарасик. Уявляю його непосидючим пустотливим хлопчиком в бідному вбранні, з блакитними і добрими очима, з аркушем паперу та олівцем за пазухою:
Світлеє волосся і синії очі,
Латана сорочка – чорнішая ночі.
Втомлені босі ноги,
Потерті штанята…
Нема кому малого і нагодувати.
Але добру, щиру вдачу
Сиротина має.
Йому матінка-природа
Душу зігріває.
Олівець, перо, чорнило
В руках у хлопчинки –
І лягають на папір
Вірші та картинки.
Я знаю, що мій віршик далекий від досконалості, але написала його від щирого серця. Максимко і батьки похвалили мене. Нам сподобався і малюнок мого брата. Видно, що він дуже старався. Насправді приємно, коли щось вдається, коли тебе заслужено хвалять…
Увечері ми родиною співали пісні, бо любимо їх. На превеликий жаль, сьогодні не чути на вулицях української пісні. Прадавні розваги та звичаї поступилися місцем телевізору, комп’ютеру, Інтернету. Останнє, звичайно, є необхідним у наш час, але ж не варто забувати наші багаті традиції, народні пісні.
У нашій школі дуже багато проводиться різноманітних виховних заходів. Нам подобається брати у них участь. І я, і Максим гарно співаємо, тому часто виступаємо на шкільних святах.
А нещодавно у нас виступала Струсівська капела бандуристів «Кобзар», яка відсвяткувала цього року своє 55-річчя. Ми вперше «наживо» чули їх спів. Хочемо сказати, що відчуття надзвичайні! Тепер ми розуміємо, чому з таким захопленням говорили про виступи цього колективу і бабуся, і мама, і вчителі та вихователі. А ще ми довідалися про те, що вийшла капела зі стін нашого інтернату, що тут її коріння. І ми пишаємося цим. Адже цей колектив знаний не лише в Україні, але й далеко за її межами. Талановиті капеляни несуть своє мистецтво народу, продовжуючи кобзарську справу, прославляючи ім’я великого сина свого народу…
Добіг до кінця ще один короткий день. Уже зимовий вечір засвітив зоряне небо. Цікаво, а чи таке небо свого часу бачив Тарасик? Мабуть, таке ж. Адже хоча чумаків у наш час немає, Чумацький Шлях продовжує світити своїми зорями, від яких світло і на вулиці, і в душі… Ми знову вмощуємося зручніше, разом із батьками відправляємося у світ Тарасового нелегкого дитинства, де зародилися і розвинулися у великий талант перші паростки його творчого генія. Ми з Максимком знаємо, що мине час, і колись обов’язково ще раз пройдемо цими шляхами разом зі своїми дітьми та онуками.

14 лютого 2014 року ми з учнями 10-ого, потім і 7-ого класів виготовили спільні “валентинки”. Я намагалася навчити школярів організовувати свою працю. Адже принесла лише двоє ножиць, три олівці, два скотчі, один клей. Протягом 15 хвилин ми повинні були виготовити свої сердечка, які мали прикріпити на основу. Трохи сумнівалась, чи зуміють учні організуватися. Звичайно, довелось трохи підганяти, але надзвичайно приємно було спостерігати, як двадцять двоє десятикласників діляться мінімальною кількістю знарядь праці, виготовляючи свої сердечка. Очі горіли цікавістю навіть у тих, кого надзвичайно важко розворушити. Настрій в усіх був емоційно піднесеним. Таке ж було і в 7-класників. Вважаю, що експеримент вдався, бо діти згадують цей день; приходять подивитися на свої  роботи.

15 comments

  1. Вірш, присвячений визвольній боротьбі українського народу проти диктаторського режиму в Україні

    Гриміли бурі, зливи й урагани
    Над Україною у всіх віках.
    І ворог злий і лютий до нестями
    ЇЇ тримав в безжалісних руках.

    О, Україно, ледве ти забула
    Репресії, і голод, і катів,
    Прийшов до влади знов лихий диктатор,
    Запроданець, який в тюрмі сидів.

    Хотів він мову твою затоптати,
    А згодом стерти із лиця землі,
    Але народ твій сильний не здолати,
    Народ до смерті захищатиме її.

    Євромайдане, обителе героїв,
    Що не злякалися гвинтівок та кийків,
    З гарячим серцем, словом і без зброї
    Побореш ти всіх лютих ворогів.

    Горді нащадки козаків й повстанців –
    Герої, що під вибухи гранат
    Співали України гімн чудовий.
    Їх не злякав лихий і злючий кат.

    Грушевського герої, ви стояли
    На барикадах день і ніч, і поготів,
    Стояли гордо, мужньо, не здавались
    Запроданцю, який в тюрмі сидів.

    Європо, світе, чом не реагуєш
    На злочин проти людства , тяжкий гріх?
    Чи зраненого голосу не чуєш,
    Що лине з української землі?

    Хижак жорстокий гнобить Україну.
    Скільки невинних зложено життів!
    Коли ж відповідати буде за провину
    Запроданець, який в тюрмі сидів?

    Спецназе, Беркуте, чом захищаєш
    Злочинну владу, цей режим?
    Присягу ж дав народу – пам’ятаєш?
    Чому ж в важку хвилину ти не з ним ?

    Спецслужби, зрозумійте ви нарешті:
    Народний гнів рікою потече,
    Про вас ніхто вже думати не стане,
    Верхівка влади у Росію утече.

    Ніхто тоді вас, браття, не врятує,
    Година покути й відплати настане.
    То ж поки не пізно – покайтеся щиро,
    За волю й свободу борітеся з нами.

  2. Максимку, дякую за вірш. Було б добре, якби ти вказав ще й дату його написання. Бажаю тобі і Настуні-сестричці нових творчих знахідок. Я цими вихідними хочу окремі із ваших творів надіслати до газети “Долоньки”.

  3. Вірш написано 06 лютого 2014 року. Я передбачив тоді, що влада втече до Росії і курява за нею здійметься :) Ще раз вітаю Вас з святом весни! Натхнення, здоров’я та успіхів у всьому!

  4. Дякую, дитинко, за твою щирість. Велике спасибі батькам, які вас із Настунею такими виховали. Максимку, передавай вітання своїй мамі, бабусі, сестричці із весняним святом. Нехай ця весна принесе усім нам справжнє оновлення; не надію на краще життя, а ДОСТОЙНЕ ЖИТТЯ. Я ВПЕВНЕНА, шо ТАК І БУДЕ! Слава УКРАЇНІ!

  5. Героям слава! Героям, які віддали своє життя за наше достойне життя. Не маємо права підвести тепер

  6. Настю, Максимку, вітаю вас із сьогоднішнім успіхом на конкурсі! Бажаю перемогти і на обласному етапі! Так тримати!

  7. Оксана Степанівна! Ось інформація про конкурс, який проводить ТНПУ (інформація зі сторінки ТНПУ у Фейсбуці ):
    До уваги випускників шкіл, коледжів та усіх, хто прагне стати журналістом!!!

    Кафедра журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка оголошує для випускників шкіл, коледжів та усіх, хто хоче у майбутньому обрати професію журналіста, творчий конкурс «Чому я хочу стати журналістом?» або «Україна – єдина країна».
    Творчий конкурс проводитиметься у двох номінаціях (на вибір):

    1. Журналістський твір

    Основні вимоги:
    • титульний аркуш, на якому обов’язково має бути зазначено назву навчального закладу, клас, де навчається учасник конкурсу, назву твору, прізвище, ім’я, по батькові автора;
    • робота повинна відповідати зазначеній темі, мати суспільно важливий зміст і ґрунтуватися на фактах;
    • конкурсант самостійно дає заголовок творчій роботі;
    • виклад змісту повинен відзначатися багатством лексики, точністю і доречністю слововживання, різноманітністю використаних морфологічних форм і синтаксичних конструкцій, творчим характером, логічним, послідовним, зрозумілим викладом;
    • при написанні твору слід врахувати особливості довільно обраного журналістського жанру;
    • обсяг журналістського твору – 2-2,5 сторінки встановленого формату (не менше 500 слів).

    2. Творчий проект

    Основні вимоги
    • титульний аркуш, на якому обов’язково має бути зазначено назву навчального закладу, клас, де навчається учасник конкурсу, назву проекту, прізвище, ім’я, по батькові автора;
    • пояснювальна записка має містити такі складові:
    зміст проекту;
    актуальність обраного напряму й теми;
    мета, основні завдання та шляхи для досягнення визначених цілей;
    опис проекту;
    очікувані результати проекту (їх оцінка);
    соціальний ефект від впровадження проекту.
    Орієнтовний обсяг проекту – 10-12 друкованих сторінок (шрифт TimesNewRoman, 1,5 інтервали), або ж мультимедійна презентація. Проект може містити додатки у вигляді макетів таблиць, схем, графіків, діаграм, малюнків, фотографій, відео-, аудіозаписів, тощо).
    Оцінювання
    Журналістський твір:
    - точність відтворення фактів;
    - повнота відтворення фактів;
    - уміння логічно і грамотно викладати думки;
    - заголовок.

    Творчий проект:
    - відповідність вимогам до подання проекту;
    - наявність чіткого обґрунтування актуальності проекту;
    - оригінальність та обґрунтованість ідеї;
    - соціальна значущість проекту.

    Максимальна кількість балів за творчу роботу (твір або проект)– 100.
    Роботи, які за рішенням фахової комісії зайняли І-ІІІ місця, будуть враховуватися при проходженні співбесіди, що є складовою вступного випробовування(творчий конкурс) для абітурієнтів.

    Конкурсні роботи приймаються до 15.05.2014 р. Підсумки оголошуватимуться на кафедрі журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка (17.05.2014 р). Про результати творчого конкурсу кожного учасника буде повідомлено персонально!

    Роботи надсилати на електронну пошту mprostirtnpu@gmail.com із зазначенням теми «Творчий конкурс»

  8. Доброго вечора! Я ознайомилась із матеріалами. Ви із Настею над чим хочете працювати: над журналістським твором чи творчим проектом? Яка тема Вам є ближчою? Відпишіть, коли обдумаєте. Будемо братися до цієї роботи. Треба пробувати!

  9. Оксана Степанівна! Ми вибрали творчий проект: виникла ідея стати шкільними журналістами та організувати шкільний електронний журнал чи газету. Рубрики наступні:
    - наші вчителі ( представлення вчителя з а допомогою інтерв’ю (запитання вже розробили))
    - цікаві уроки
    - весела перерва
    - актуально (актуальна тема кожного номера, н-д, дискусія про шкільну форму, про благоустрій тощо)
    - літературні посиденьки
    - психологічний куточок
    - стежками рідного краю
    Яка ваша думка? Чи варто над цим працювати?

  10. Максимку, мені подобається Ваш задум. Можна ще додати сторінку духовності. Оскільки це електронний варіант, то можна долучити й відеоролики.
    Я сьогодні познайомилась із чудовою людиною – поетесою Марією Баліцькою. Вона – член Національної Спілки журналістів України; дипломант II Всеукраїнського конкурсу журналістів «Українська Мадонна»; головний редактор газети «Університетська думка» Тернопільського національного економічного університету.
    Думаю організувати з нею зустріч у нашій школі. До речі, при ТНЕУ працює школа молодого журналіста (26.09.2013р. розпочались заняття).

  11. Помолилася сьогодні в Зарваниці за щасливо та успішно прожитий навчальний рік. Хочу поділитися з Вами, Оксано Степанівно, віршем, якого я хотіла розказати (його склала моя бабця)
    Чудове місце Зарваниця,
    Де є цілющая водиця,
    Де Мати Божая Святая
    Сама з’явилась Всеблагая.

    Її прихід – знамення з неба,
    Для бідних й хворих душ потреба.
    Господь послав Небесну Маму,
    Щоб нам відкрила райську браму.

    З тих пір, від тоді й повсякчас
    Святим це місце є для нас.
    Ми спішимо до Зарваниці,
    До Богородиці- Цариці.

    Там, де водичка з джерела
    Вже не одному помогла.
    А щоб нас Матінка почула,
    Треба, щоб віра в серці була,

    Щоби вогонь любові й миру
    В душі творив молитву щиру.
    Закони Божі щоб сповняли,
    Й життям Ісуса прославляли.

    Спішім до Неї, грішні діти,
    Вона готова нас зустріти.
    Хто плаче – сльози повтирати,
    Хто спраглий – воду живу дати.

    Спішім, рушаємо в дорогу
    Із ангелом, молячись Богу,
    Щоб серцем зустріч цю відчути,
    Не тільки взором осягнути.

    Щоби, принісши душу вбогу,
    Матінка дала нам підмогу:
    Надію, зцілення і віру.
    Що покладемо їй в офіру?

    Свою любов до Неї й Сина,
    Бо ми – одна земна родина.
    Відкриймо щиро всі серця
    Для слави Господа – Творця.

    …Ще довго буде Зарваниця
    Ночами місячними сниться,
    Немов схилилась я до джерела,
    Й до мене Матінка прийшла.

  12. Настуню, дякую, що написала. Бабусин вірш мені дуже сподобався. Я його поміщу на нашому сайті. Не хочете його надіслати до газети?
    Щасливо провести Вам із Максимком канікули. Не забувайте про творчість. Спостерігайте, записуйте свої цікаві думки. Може, виникне якийсь задум для творчої роботи. Заходьте на сайт, на блог. Пишіть.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>