Василькова черешня щедро зародила

Вже кілька днів смакую черешні з Василькового деревця. Так рясно воно ще ніколи не родило (йому років п’ять-шість, мабуть). Згадую, як ми разом пробували перші черешні…

Цієї весни, як і попередніх, черешня рясно цвіла. А от надворі було дуже холодно. Здавалось, що все загинуло. Але з-поміж листочків стали виблискувати намистинки зав’язі! І так багато!!! У ніч з 8 на 9 травня Василько прийшов у мій сон. Я дуже здивувалась, що він курив якусь цигарку чи люльку. Коли запитала, для чого почав курити, чоловік відповів, що треба диму. Він шукав ще одну цигарку, бо потрібно дві… Я, прокинувшись, не могла зрозуміти, що це все означає, але з голови не виходили яскраві образи і чоловікові слова: “Треба диму”. Зателефонувала мамі, а вона каже, що наступної ночі має бути мороз. Я телевізора не вмикаю (не можу і не хочу), тому прогнозу не чула. Подивилась в інтернеті – так, дуже холодно (нуль, але відчуття, що насправді  -4). Тепер зрозуміло: Василько хоче, щоб я врятувала врожай. Цілу ніч обкурювала наші деревця, особливо його черешню, груші, шовковицю. Усе довкола було в диму. Спати зовсім не лягала. А коли йшла на 7 годину на роботу, то побачила, якими білими від морозу були подвір’я інших людей. А в мене цього не було зовсім! Я навіть подумала, що, можливо, й не було того холоду, який прогнозували. Наступної ночі я вже спала, попередньо розпаливши під деревами заготовлене для їх обкурювання, адже Василько шукав другу цигарку…

Вкотре переконалась у тому, що існує зв’язок між мною і моїм чоловіком. Я справді відчуваю або його погляд з неба, або його самого (поруч, справа від себе). Тому хочу сказати, що смерть не змогла нас розлучити. Вона знищила його тіло, але душа – безсмертна – назавжди зі мною…


Related Posts



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *